СІМЕЙСТВО ЭВЕРМАНЕЛЛОВИЕ (EVERMANNELLIDAE)

Сімейство эверманеллових найбільше близько до омосудовим (Omosudidae), жем-чужноглазим (Scopelarchidae) і веретенниковим (Paralepididae). З першим з них його поєднують багато рис будови кістяка й бічної лінії, а також скорочений язик, із другим – загальний зовнішній вигляд і телескопічні очі, із третім – зубне озброєння. Від цих й інших близьких форм эверманелловие добре відрізняються тим, що мають дуже коротка мова й незвичайно довгі зуби на піднебінні.
Сімейство містить 3 роди й 6 видів. Для цих риб характерні досить високе, стисле з боків і позбавлене луски тіло, більша голова з тупим рилом, досить масивна нижня щелепа, усаджена довгими шаблеподібними зубами. У пологів Коккорелла (Coccorella) і Эверманелла (Evermanella) ока мають телескопічна будова, а в одонтостомов (рід Odontostomus) ока звичайного типу. Кістки кістяка, як й у багатьох близьких груп, тонкі й слабкі. Плавального міхура немає. Світні органи в эверманеллових риб, очевидно, також відсутні. Світла блискуча пляма, що лежить під оком, швидше за все, служить лише рефлектором, що відбиває світло інших організмів. Фарбування живих риб дуже гарна. У молодих чорних эверманелл (Evermanella atrata) тіло агатово-чорне; щоки, зяброві кришки, щелепи, черево переливаються золота, синя й зеленим; спина перед спинним плавцем блискає смарагдовою зеленню. Фарбування дорослих сріблистих эверманелл (Е. balbo) іншого виду – сріблиста, із блідо-рожевим відтінком; все тіло цієї риби покриті чорними крапками й зірчастими цятками.
Біологія эверманеллових риб вивчена ще дуже мало. По характері харчування вони хижаки, і в їхніх шлунках неодноразово знаходили напівпереварені залишки дрібних риб, і зокрема світних анчоусов (Myctophidae).
Поширені эверманелловие риби досить широко й відомі із Середземного моря й тропічних і субтропічних областей всіх трьох океанів. Вертикальні межі їхнього перебування слабко вивчені. Найбільша кількість екземплярів бути піймано при ловах від глибини 700-1000 м до поверхні, а в ловах менш чим від 200-метрової глибини попадалися тільки дрібні мальки. Очевидно, дорослі риби не піднімаються вище 200 м. Що стосується нижньої границі поширення эверманеллових риб, те, судячи з їхньої будови й фарбування, можна думати, що вона проходить на глибині близько 2000 м.