СІМЕЙСТВО ОМОСУДОВИЕ (OMOSUDIDAE)

Це сімейство містить усього один р о д — Омосудис (Omosudis) з єдиним видом (О. lowei), що живе переважно в тропічних водах Атлантичного, Індійського й Тихого океанів. Омосудис – дійсний океанічний вид, що рідко зустрічається над континентальним шельфом. Він населяє товщу води до глибини приблизно 2000 м і робить протягом доби вертикальні міграції, піднімаючись уночі на відносно менші глибини. Крім того, для омосудиса характерна зміна глибини перебування з віком: чим він старше й крупніше, тим глибше живе.
Личинки цього виду вночі зустрічаються в поверхні моря, дорослої ж риби, очевидно, ніколи до неї не піднімаються.
Омосудис має дуже характерний і вигляд, що запам’ятовується, і його важко поплутати з іншими близькими до нього рибами. Тіло його порівняно коротке й високе, дуже сильно стисло з боків і позбавлено луски. Голова також сильно стислий, дуже більша.
Рот величезний, з незвичайно масивною нижньою щелепою. Величезні ланцетоподібні зуби розташовуються на щелепах і піднебінних костях.
Ока омосудиса мають нормальна будова й лежать із боків голови. Спинний плавець маленький, перебуває небагато за серединою тіла, над черевними. Жировий плавець є. Анальний плавець відсунуть далеко назад. З кожної сторони на хвостовому стеблі є досить високий і довгий хвостовий кіль.
Плавального міхура й світних органів в омосудиса немає.
У живих дорослих омосудисов тіло має дуже яскраву иридирующую мідно-сріблисте фарбування, що до спини поступово переходить у чорну або темно-коричневу; крізь райдужну шкіру просвічує агатово-чорна очеревина. Над шкірястим кілем на хвостовому стеблі проходить інтенсивно-чорна смуга; також чорні кінець рила, кінець нижньої щелепи й краю обох щелеп. Вертикальні плавці темні або чорні, у грудні злегка пофарбовані тільки верхні промені, черевні не пигментировани.
Деякі дослідники думають, що блискаюче райдужне фарбування омосудиса служить, оскільки в нього немає світних органів, двом цілям. По-перше, блискуча поверхня тіла, відбиваючи світло, випромінюваний світними організмами, поліпшує умови зору й тим самим полегшує видобуток їжі. По-друге, що постійно міняється при русі риби відбите світло може спантеличити хижака й зберегти омосудису життя.
По характері харчування омосудис — хижак, причому в ранньому віці він поїдає головним чином молодь кальмарів, а стаючи старше, поступово переходить на рибу. Найчастіше в шлунках омосудисов зустрічаються риби-сокирки (Sternoptychidae), на другому місці коштують світні анчоуси (Myctophidae). Нерідко розмір видобутку перевищує розмір омосудиса. Це порозумівається тим, що він має потужні зуби, дуже великий шлунок, що розтягується, і досить довгий і сильний хвіст, що дозволяє йому швидко рухатися й наздоганяти великий видобуток. Печінка й серце омосудиса містяться в самій передній частині тіла, кістки плечового пояса – у зовнішньому шарі м’язів, полові залози дуже вузькі й довгі – все це добре пристосовано до заковтування й переварювання великого видобутку. Цікаво, що переварювання їжі в омосудиса (так само як й у його найближчого родича – алепизавра) відбувається тільки в кишечнику й проковтнуті їм риби або кальмари добре зберігаються в шлунку до надходження в кишечник. Із чим зв’язана ця особливість, не ясно, і зараз лише залишається припускати, що шлунок омосудиса змінив свою основну функцію й служить тільки свого роду складом.
Основними ворогами омосудиса, наскільки відомо, є алепизаври й тунці; був він також виявлений й у шлунку хиазмода (сімейство Chiasmodontidae).