СІМЕЙСТВО ГОНОСТОМОВИЕ (GONOSTOMIDAE)

Представники сімейства гоностомових поряд з меланостомиевими, рибами-сокирками й світними анчоусами — найбільш звичайні, широко розповсюджені й масові риби середніх шарів товщі води Світового океану. Деякі види живуть на глибині більше 2000 м, але більшість тримається в шарах води від 130-200 до 1000-1500 м. Є серед них і такі, які вночі піднімаються до самої поверхні моря. До сімейства гоностомових належать і самі численні глибоководні пелагические риби – циклотони (Cyclothone). Види тільки одного цього роду становлять у деяких районах 50-80% всіх уловів глибоководних риб. Майже кожне занурення глибоководної мережі гарантує піймання декількох циклотон. Інші види сімейства зустрічаються значно рідше, але й серед них є дуже численні.
Сімейство гоностомових не тільки численне, але й дуже різноманітно: у нього нходит 21 рід і близько 55 видів. Незважаючи на таку розмаїтість, всі його представники подібні по загальному типі будови. Всі вони невеликі рибки, як правило не більше 10 див, і тільки представники одного-двох видів досягають довжини 30-65 див. Довжина дорослих особин самих дрібних видів не перевищує 2, 5- 3 див. Тіло гоностомових стисло з боків, більш-менш подовжене, в одних покрито лускою, в інших голе. У деяких пологів є жировий плавець, причому в одного з них, ихтиококка (Ichtyococcus), жирових плавців два – на верхньому (як звичайно) і на нижньому краї хвостового стебла.
Ока в більшості видів звичайної будови й розташовані з боків голови, але в ихтиококка й у меншій мері в личинок винцигуэррий вони циліндричні («телескопічні») і спрямовані нагору. У дорослих винцигуэррий ока «нормальні». Майже для всіх видів характерні добре розвинені органи світіння – фотофори, що розташовуються, як правило, тільки на нижній половині тіла в один або кілька поздовжніх рядів або, рідше, відособленими групами. Виключення щодо цього становлять лише деякі види гоностом і циклотон, у яких фотофори дуже малі (Gonostoma bathyphilum) або зовсім відсутні (Cyclothone obscura). Пофарбовані фотофори дуже яскраво: у живих риб вони бувають червоні, сині або лілові. Крім фотофоров, багато хто гоностомовие мають на голові й тілі світну тканину, а також світні залози, які звичайно розташовуються на хвостовому стеблі.
Судячи з розташування фотофоров гоностомових риб, припускають, що слабкий, спрямований униз світло, випуска постійно фотофорами черевних рядів, створює так званий противотеневой ефект. Завдяки цьому силует риби, видимий на тлі розсіяного верхнього світла, як би розмивається й сама риба стає майже непомітної для хижаків, що перебувають нижче її.
Фарбування гоностомових варіює від чорної до жовтувато-коричневої, іноді з дуже гарним зеленуватим або мідно-червоним металевим блиском. Є, однак, серед них і такі, тіло яких майже не пофарбовано й здається напівпрозорим, наприклад біла циклотона (Cyclothone alba).
Біологія гоностомових риб вивчена ще дуже мало. Очевидно, деякі з них ведуть стайний спосіб життя в товщі води й роблять досить значні вертикальні міграції, уночі піднімаючись у верхні шари води або навіть до самої поверхні, а вдень ідучи на глибину в кілька сотень метрів. Інші види також живуть у товщі води, але завжди тримаються на більш-менш постійній глибині. Є серед них, очевидно, і мешканці придонних шарів. У всякому разі, циклотон знаходили неодноразово в шлунках придонних хижих риб і спостерігали в самого дна, на глибині 2000 м, з ілюмінатора батискафа в Середземне море.
Розходженню в глибині перебування в загальному супроводжують розходження у фарбуванні тіла риб. Відносно мілководні види пофарбовані світліше, а ті, які живуть на більших глибинах, мають більше темне фарбування. Крім того, у деяких глибоководних видів скорочені фотофори й відсутній плавальний міхур. Така, наприклад, глибоководна гоностома (Gonostoma bathyphilum), розповсюджена на глибині більше 2000 м.
Дуже цікаво вертикальний розподіл циклотон. У межах цього роду добре розрізняються три групи видів, кожна з яких населяє «свій» шар води. Звичайно, види тієї або іншої групи зустрічаються й у сусідніх шарах, але важливо те, що найбільша кількість їхніх особин присвячено до цілком певних глибин. Самі мілководні, «мезопелагические» види (Cyclothone alba, С. signata) населяють шар від 200 до 500 м. Середньо-глибоководна, «батипелагическая» група (С. pallida, С. microdon й ін.) поширена в основному від 500 до 1000 м й, може бути, трохи глибше. І, нарешті, найбільш глибоководні, «абиссопе-лагические» види (С. obscura) живуть тільки глибше 1000 м і досягають найбільшої чисельності на глибинах більше 2000 м.
Плідність гоностомових досягає декількох тисяч ікринок. У різних видів циклотон вона коливається залежно від розміру риб від 1 до 10 тисяч. Ікринки дрібні, їхній діаметр у різних видів становить від 0, 2 до 0, 6 мм. Цікаво, що в різних видів роду Винцнгуэррия (Vinciguerria), що живуть у тих самих районах, різні строки ікрометання й глибини, на яких воно відбувається. У такий спосіб досягається генетична ізоляція близьких видів.
У процесі розвитку від личинок до дорослої форми зовнішній вигляд і будова гоностомових істотно змінюються. У циклотон при цьому міняється форма голови, скорочується передня частина тіла, зміщається кпереди анальний отвір; у деяких видів цього роду в дорослому стані зникає плавальний міхур, завжди наявний у личинок. У винцигуэррий при переході з личиночной фази в малькову тіло коротшає й стає більше високим; збільшуються відносні розміри голови й око, причому ока з овальних, полустебельчатих стають круглими й здобувають звичайний вид; також істотно змінюється пігментація тіла й з’являються фотофори.
У шлунках більших видів гоностомових часто знаходять залишки дрібних риб. Однак більша частина видів сімейства харчується невеликими планктонними ракоподібними. При цьому риби, очевидно, не полюють за кожним рачком, а плавають із широко розкритим ротом і цідять воду через своєрідну «ловчу мережу», утворену тонкими й довгими зябровими тичинками. Зовсім недавно були отримані дані, що говорять про те, що в дрібних гоностомових існує й інший спосіб харчування. Як виявилося, циклотони, що поїдають головним чином веслоногих рачків (Copepoda), харчуються переважно вночі, причому більшу частину їхньої їжі становлять світні види. У зв’язку із цим можна думати, що в цих риб у добуванні їжі зір грає далеко не останню роль.
Будучи стайними й дуже численними рибами, багато хто гоностомовие є важливими ланками харчових ланцюгів. Поїдаючи у величезних кількостях зоопланктон, вони самі служать їжею більшим хижакам, у тому числі й деяким коштовним промисловим рибам.