СІМЕЙСТВО СЕРЕБРЯНКОВИЕ (ARGENTINIDAE)

Сімейство містить близько 20 видів невеликих морських риб, що живуть у товщі води, іноді на значних глибинах. Зараз їх прийнято розділяти на дві підродини: Argentininae (2 роди) і Microstomatinae (3 роди). Загальними для всіх членів сімейства є, крім особливостей будови кістяка, деякі риси зовнішнього вигляду. Всі серебрянковие мають подовжене тіло більш-менш яскравого сріблистого фарбування. Характерні для них також маленький рот і більші очі, розташовані у всіх видів, крім одного, з боків голови.
Найбільш відомий представник сімейства серебрянкових — аргентина (рід Argentina), називана також серебрянкой. Як і дійсні корюшки (сімейства Osmeridae), тільки що піймана аргентина видихає сильний запах свіжих огірків. Північноатлантична аргентина (Argentina silus) широко поширена в помірних водах американського і європейського узбереж Атлантичного океану від 40° с. ш. до 54°40′ с. ш. на заході й від Ірландії й Скагерака до Північної Норвегії й південно-західної частини Баренцева моря на сході. Ця риба відрізняється дуже повільним ростом і довжини близько 60 див досягає до 25 років. Так само пізно, тільки на 9-12-м року життя, стає аргентина статевозрілої. Розмножується вона навесні, з березня по травень, виметивая залежно від розмірів від 3500 до 7500 досить великих ікринок. ікра, Що Розвивається, плавуча, із червоною жировою краплею, тримається в товщі води, на глибині 300-400 м. Дорослі арген-тини ведуть стайний спосіб життя в придонних шарах води на глибині 150- 600 м і більше. Їжу їх становлять переважно різноманітні безхребетні (дрібні креветки, кальмари, гребневики), але зрідка й дрібна риба. Один раз у шлунку аргентини була виявлена глибоководна рибка з роду Cyclothone (сімейство Gonostom
Улови цієї дуже смачної риби невеликі. Північноатлантична серебрянка являє собою приклад виду з невисокою відтворною здатністю. Причина тому – повільний темп росту, пізніше настання полової зрілості й невелика плідність.
Біологія представників інших пологів сімейства (Glossanodon, Nansenia, Microstoma й Xenophthalmichthys) вивчена дуже мало або зовсім невідома. Жоден з них промислового значення не має. Особливо чудова будова ксенофтальмихта (Xenophthalmichthys danae).
У цього виду ока мають так називана телескопічна будова й спрямовані вперед. Таким чином, ксенофталь-михт на відміну від більшості риб має бінокулярний зір. Але цього мало: завдяки тому що його ока виступають за краї голови, воно може дивитися не тільки вперед, але також нагору., униз і по сторонах. Ксенофтальмихт, очевидно, дуже рідка риба. У всякому разі, з 1925 р., коли він був відкритий, і дотепер ще не піймано й десяти екземплярів.