СІМЕЙСТВО АПЛОХИТОНОВИЕ АБО ЛОВЕТТИЕВИЕ (APLOCHITONIDAE)

Це сімейство найбільше близько до ретропиннам. Воно чудово насамперед характером свого географічного поширення: його представників живуть у водах Південної Австралії й Тасманії (2 види), у Новій Зеландії (1 вид) і в південного краю Південної Америки (2 види).
Як й у ретропиннових, їхній зовнішній вигляд свідчить про приналежності до лососеобразним (абдомінальні черевні плавці, наявність жирового плавця, прогонистое тіло, виїмчастий хвостовий плавець), і вони ще більше схожі на корюшок північної півкулі, тому що спинний плавець у них відсунуть назад менше, ніж у ретропиннових. У цьому сімействі всього 3 роди: Аплохитон, Прототрокт і Ловеттия. По способі життя аплохитон і прототрокт нагадують харіусів північної півкулі. Види роду Аплохитон (Aplochiton) поширені у водах Чилі, Вогненної Землі, Фалкландских островів. Відомі два види, що досягають довжини 30 див і більше. Один з них (A. zebra) відкладає ікру в березні в припливах озер, іншої (A. taeniatus) – зустрічається не тільки в прісній воді, але й у море, поблизу берегів; неясно, чи скачується він у море для нересту. Рід Прототрокт (Prototroctes, 2 види) представлений в Австралії й у Новій Зеландії. Австралійський прототрокт (P. тагаепа) досягає довжини 27 див, розповсюджений у гірських прісних водоймах південно-сходу Австралії й Тасманії. Новозеландський прототрокт (P. oxyrhynchus) у безлічі ловився населенням до кінця минулого століття як мережами, так і на вудку. «Упокороро», як його називали маорийци (англійські поселенці називали його харіусом), досягав довжини 30 і навіть 45 див. Він жив переважно у шв
Єдиний вид роду Ловеттия (Lovettia), що живе в Північній і Східній Тасманії, сильно відрізняється від апло-хитонов і прототроктов. Ловеттия (L. sealii) має прогонистое, низької, позбавленої луски тіло, трохи сплюснене зверху вниз, із широкою головою. Тіло її напівпрозоре, із чорними крапками й сріблистою поздовжньою смугою на боці. Є генитальная папилла: у самок перед анальним плавцем, у самців відразу за головою. Це маленька рибка, до 7 див довжини, що живе в прибережних водах. Вона досягає полової зрілості у віці одного року, із серпня до грудня піднімається більшими зграями з моря в ріки для нересту. Розміри ходовий ло-веттии від 3, 5 до 6 див. Досягши місця нересту, ловеттия відкладає на камені й інші предмети на дні ікру, що прилипає до них. Плідність її 128-310 ікринок. Ближче до нересту ловеттия сильно виснажується, покривається темним пігментом й, отнерестовав, гине. Тривалість розвитку ікринок біля трьох тижнів; личинки, що вилупилися, спливают у море.
Ловеттия — важлива промислова риба Тасманії. Її ловлять під час нерестового ходу. З пійманої риби виготовляють консерви. Промисел її почався в 1941 – 1943 р., досяг максимального улову в 500 т в 1947 р., після чого різко скоротився.