СІМЕЙСТВО РЕТРОПИННОВИЕ (RETROPINNIDAE)

Це маленьке сімейство є південним аналогом корюшкових (Osmeridae) північної півкулі. До них належать невеликі прісноводні, эстуарние й прибережні рибки, що живуть у водах Південно-Східної Австралії, Нової Зеландії й островів Чатам, в 500 милях до сходу від Нової Зеландії. Вони схожі на малоротих корюшок або снетков наших вод, нагадуючи їх низьким прогонистим тілом, вильчатим хвостовим плавцем, «абдомінальним» положенням черевних плавців (на середині черева), наявністю маленького жирового плавця за спинним плавцем, досить великою тонкою лускою й навіть характерним огірковим заходом. Їх і називають «південними корюшками», хоча, на відміну від корюшок, спинний плавець у них відсунуть далі назад і перебуває над початком анального плавця, а на череві є медіальний шкірний кіль, що починається від грудної області й закінчується в ануса, де він досягає найбільшої висоти. Ретропинновие мають зелено-сіру спинку й сріблисті боки, загальне фарбування світла, із сильної, що відбиває с
Представники роду Ретропинна (Retropinna, 5 видів) живуть у прибережних водах, естуаріях, ріках й озерах Нової Зеландії й о-вов Чатам (2 види), Австралії (2 види) і Тасманії (1 вид). Один з новозеландських видів – корюшковая ретропинна (R. osmeroides) – переважно прибрежноморский й эстуарний, відрізняється від звичайної ретропинни більшими зубами на сошнику й більшій величині. Звичайна ретропинна (R. retropinna) поширена в ріках Нової Зеландії й на о-вах Чатам, в 500 милях до півдня. Цей вид живе при всіляких умовах: у море в берегів, в естуаріях, ріках й озерах – від теплих мангрових естуаріїв і солоних лагун до холодних гірських озер на висоті 600 м; він надзвичайно мінливий й у різних географічних умовах утворить форми, що розрізняються, що раніше описувалися як особливі види (усього було описано, крім основної форми, 5 таких видів). Помітні 4 географічні форми звичайної ретропинни: основна прибережна, напівпрохідна; північна й південна новозеландські озерні й чатамская озерна.
В естуаріях і солонуватій воді ретропинна досягає довжини 10 див, в озерах — до 5 див. У ретропинни з північних озер голова й очі більше, а число хребців менше, ніж у південні (на Новій Зеландії більше холодних) районах й в естуаріях.
Період нересту триває кілька місяців; ікра дрібна, відкладається в місцях зі швидким плином. У самців розвивається шлюбне вбрання з горбків на плавцях і чешуях; величина плавців у самців більше, ніж у самок.
Австралійські ретропинни подібно новозеландським представлені эстуарно-озерним видом (R. semoni) і, очевидно, чисто прісноводним (R. victoriae), самим дрібним, до 4, 9 див, з малим числом хребців (45-49). Тасманийская ретропинна (R. tasmanica) живе в естуаріях. Харчуються ретропинни дрібними рачками.
Напівпрохідні види ретропинн входять із моря в устя рік, піднімаючись для нересту вище границі впливу припливу.
Новозеландські маорі дуже цінували ретропинну (місцева назва «параки») і колись спеціально промишляли її мережею особливого типу; пійману рибу заготовляли сушінням на сонце. У Новій Зеландії широко практикується зариблення (посадка риби) ретропиннами водойм, у яких її або немає або мало; робиться це з метою збільшення кількості корму для завезеної сюди райдужної форелі.