ПІДРОДИНА ГРЕБНЕЧЕШУЙНИЕ ОСЕЛЕДЦЯ (BREVOORTIINAE)

Відрізняються від всіх інших сельдевих лускою із гребенчатим заднім краєм і двома рядами збільшених луски, або щитків, уздовж середньої лінії спини, від потилиці до початку спинного плавця. Характерно для них також наявність 7 променів у черевних плавцях. Вони близькі до пузанковим оселедців за формою стислого з боків високого тіла, із зубчастим чешуйним кілем уздовж черева, по наявності медіальної вирізки у верхній щелепі, по відсутності зубів на щелепах у дорослих особин.
По будові ікринок менхэден відрізняються від алоз, а близькі до сардин: ікринки в них містять жирову краплю в жовтку і є пелагическими, а не полупелагическими. На відміну від пузанкових оселедців гребнечешуйние — морські риби, що живуть і розмножуються в море при солоності не нижче 20°/про0. До гребнечешуйним оселедців ставляться три роди: менхэден, дуже близька до неї мачета й бонга.
Рід Менхэден (Brevoortia) розповсюджений у прибережних водах атлантичного узбережжя Америки, від Нової Шотландії до Мексиканської затоки й від Південної Бразилії до Аргентини. Менхэден досягають довжини 50 див, звичайна довжина 30-35 див. Спина зелено-синя, боку сріблисто-жовтуваті, за верху зябрової кришки по обох боках тіла чорна плечова пляма, за яким у деяких видів на боках число, що варіює, більше дрібних темних плям, нерідко розташованих у два, три або кілька рядів. Черевні плавці в менхэден малої величини, розташовані під спинним плавцем, у них 7 променів.
Нараховують 7 видів менхэден: 3 — у східного узбережжя Північної Америки, від Нової Шотландії до Флориди, 2 — у північній частині Мексиканської затоки, 2 — у берегів Бразилії, від Рио-Гранде до Рио-де-ла-Плата. Основне значення має північна менхэден (Brevoortia tyrannus).
Менхэден харчуються дрібними планктонами — діатомовими й перидиниевими одноклітинними, дрібними веслоногими рачками, коловертками; основу харчування становить фітопланктон. Швидкими рухами риба створює бурунчики на поверхні води, пливе на них із широко розкритим ротом і відставленими зябровими кришками, активно проціджуючи велику кількість води через свій зябровий фільтр.
Живе менхэден до 9—10 років, стає статевозрілої в 3 роки.
Доросла риба тримається в теплий час у самої поверхні, у холодний час тримається глибше, більш розсіяно. Навесні мігрує уздовж берега до півночі, восени — до півдня. Тримається при солоності не менш 20/0о- Нерест відбувається на півночі поблизу берега, в основному в червні; у районі Чесапикского затоки в 40 милях від берега, із двома піками — навесні й восени, при температурі води від 10 до 16° С. Личинки й мальки підходять у солонувату воду (до 2—3°/оо)> частково входять й у прісну воду в низов’ях рік, скачуються в море восени або взимку. Менхэден має багато харчуються нею ворогів – хижих риб, птахів, дельфінів, що використають її стайний спосіб життя. Самий лютий ворог менхэден – луфарь.
Менхэден — одна з найважливіших промислових риб атлантичного узбережжя Америки, що давала улови від 0, 5 до майже 2 млн. т у рік (в 1958—1967 р.). Внаслідок її дуже великої жирності й достатку дрібних костей більшу частину уловів використають для витопки жиру й переробки на рибне борошно й тук. Частина улову використають у їжу в солоному виді або в консервах.
Дуже часто, у деяких зграях майже в кожної риби, у ротовій порожнині в менхэден сидить паразитуючий великий равноногий рачок оленцира (Olencira praegustator), що досягає 1, 5—2, 5 див довжини; іноді рот у риби буває їм покалічений.
Як особливий підрід виділяють перуанську мачету (В. (Ethmidium) maculata), дуже близьку до менхэден, високотелую, із двома-трьома рядами темних плям на боках. Мачета живе в берегів Перу й Чилі; більшими зграями підходить до берегам у період розмноження в травні- червні. Живе до 9 років, у зграях переважають риби у віці 5-7 років. Звичайна довжина 15-30 див. У Перу й Чилі добувалося від 7 до 15 тис. т у рік (1958- 1967 р.). Чилійську й перуанську мачету вважають іноді особливими видами – В. (Ethmidium) chilcae і В. (Ethmidium) maculata.
У берегів Західної Африки, у водах Сенегалу, Гамбії, Гвінеї, Сьєрра-Леоне й Нігерії, однієї з найважливіших промислових риб є бонга (Ethmalosa fimbriata). Вона досягає довжини 46 див і ваги 1 кг, звичайні розміри в уловах від 28 до 36 див. Бонга зовні схожа на алоз, має високе, стисле з боків тіло, із зубчастим чешуйним кілем на череві, з більшим хвостовим плавцем. З кожної сторони на боках за верхнім краєм зябрової кришки є чорна плечова пляма. Ока попереду й позаду прикриті сильно розвиненими жировими століттями, що залишають вузьку щілину посередині. Черевні плавці під спинним, у них 8 променів. Проте бонга ставиться до тієї ж групи, що й менхэден, тому що луска в неї має гребенчатий задній край, уздовж спини від потилиці до спинного плавця проходить добре виражений подвійний ряд чешуйних щитків, ікринки плавучі. Бонга стає статевозрілої, досягши довжини 25 див; нерест її в основному восени, з липня — серпня по листопад; розвиток ікри простежений у Сьєрра-Леоне при температурі води близько 27—28°С и солоності 25—30°/ оо- Ікринки в бонги плавучі, дрібні (0, 9 — 1, 06 мм), але на відміну від менхэден маю