СІМЕЙСТВО ХАНОСОВИЕ (CHANIDAE)

Ханосовие, або «молочні риби», мають тіло сельдеобразной форми, покрите дрібною лускою, що заходить і на підстави непарних плавців. Боки срібно-білі, спина синє або синьо-зелена, черево біле, гладке. Уздовж боків проходить ряд прободенних луски бічної лінії. Маленький беззубий рот облямований зверху одними предчелюстними костями. У підстав парних плавців є подовжені лускаті лопастинки, два лопа-стинки-«крильця» є в підстави великого хвостового плавця, вильчатого, як ласточкин хвіст. Спинний плавець розташований над черевними. Є особливий надзябровий орган; у верхній частині предкришечной кістки є верхне-предкришечная кістка. У будові хано-сов є риси подібності з тарпоновими, сельдевими й лососевими рибами. Залишки ханосових відомі вже з нижнемеловой епохи, а зараз живе тільки один вид — ханос (Chanos chanos), розповсюджений у тропічних і субтропічних водах Тихого й Індійського океанів між 30—40° с. ш. й 30—40° ю.ш., від Червоного моря й Східної Африки на захід до
Ханоси — гарні великі риби, що досягають 150 див довжини й 18, 6 кг ваги. Поза періодом нересту ханоси тримаються, очевидно, у відкритому морі, заходячи, однак, і в прибережні лагуни, солонуваті й навіть прісні води. Ці великі риби тримаються зграйками до 20—100 особин у самої поверхні моря, виставляючи назовні свій високий спинний плавець. Вони харчуються переважно діатомовими, синьо-зеленими й нитчатими водоростями планктонів, бентосу й обростань, фітопланктоном, а також зоопланктоном і вільно живучими нематодами. Ханоси досягають полової зрілості у віці не менш 4—5 років, маючи довжину близько 110 див і вага до 12 кг (в Індії). Плідність ханосов від 2, 1 до 5, 7 і навіть 7 млн. ікринок. Для нересту ханоси підходять до берегам й отметивают плавучі, прозорі ікринки, що мають діаметр 1, 1—1, 2 мм. У берегів Індонезії й частково Індії нерест відбувається два рази в році — з березня по червень і із серпня по грудень, а в Тайваню, В’єтнаму, Філіппінських о-вов, о-вов Фіджі й Таїланду — один раз, починаючись навесні й розтягуючись на все літо й осінь, з лютого — березня до серпня й грудня. Ханос виметивает ікру переважно в районах коралових рифів або піщаних розсипів, над глибиною від 2 до 20—40 м при температурі води 25—30° С, у чистій, прозорій воді, удалині від каламуті, що виносить ріками. Вихідні з ікринок личинки спрямовуються до берегів, входять у затоки, бухти, лагуни й відгодовуються там приблизно протягом місяця, після чого починають мігрувати уздовж берегів. Личинки й мальки ханоса добре живуть при дуже більших коливаннях солоності; від прісної води й до 40 м солі на 1000 мол (40 промилле), переносять сильне зменшення кількості кисню (в 1 л води можна тримати 1000 личинок) і добре почувають себе при прогріві води до 38—41°С. Але вони чутливі до охолодження й до замулення води, гинучи при зниженні температури до 15—12° С. Таким чином, молодь ханоса винятково витривала до коливань солоності й змісту кисню у воді, а також до підвищення температури води; небезпечні для неї тільки низька температура й мутність води. Молодь швидко росте, не маючи майже конкурентів у харчуванні синьо-зеленими й зеленими водоростями.
У багатьох районах, особливо на Філіппінських островах, Тайвані, Індонезії, у безлічі ловлять личинок, що підійшли до берега, ханоса довжиною 10-15 мм, перевозять у спеціальних судинах з обпаленої глини й поміщають у попередньо звільнені від усякої іншої риби мілководні солоноводние, солонуваті й прісні ставки. У цих ставках личинки швидко ростуть, харчуючись водоростями, які там культивують для їхньої годівлі. Підрослу за 6-8 місяців рибу вагою 0, 5-0, 6 кг виловлюють і реалізують на ринку. Середня продукція ханоса становить від 300 до 2000 кг риби з га в рік, досягаючи навіть 5000 кг при додатковому пересадженні молоди в більші ставки. Вирощування личинок ханоса практикується в країнах Південно-Східної Азії із глибокої стародавності, нараховуючи на Яві не менш 500 років, на Тайвані не менш 300 років. У найбільших масштабах розводять ханоса на Філіппінах, в Індонезії й на Тайвані, де щорічно виловлюють для вирощування до 900 мільйонів личинок; десятки тисяч личинок ловлять в Індії, Таїланді, на о-вах Фіджі й на Гавайських о-вах. Личинок широко розвозять для зарибле-ния ставків на відстані до 1000 км. Світова продукція ханоса становить, очевидно, близько 100-130 тис. т, – це, імовірно, найважливіший об’єкт морського тропічного рибництва. М’ясо ханоса біле й відрізняється ніжним смаком (звідси назва «молочна риба»). Незважаючи на достаток дрібних костей, його дуже цінують. Наприклад, на Яві ханос (місцева назва «банденг») цінується вище будь-якої іншої морської риби і є ласим блюдом.