СІМЕЙСТВО ПАНЦИРНИКОВИЕ АБО КАЙМАНОВИЕ РИБИ (LEPISOSTEIDAE)

Представники сімейства характеризуються подовженим вальковатим тілом, що у дорослих риб покрито суцільним панциром з неналегающих ромбовидних ганоидних луски, настільки міцних, що спис підводної рушниці відскакує від нього, як від броні. Більша частина цих луски з’єднується один з одним за допомогою особливих зчленувань.
Рило витягнуте й нагадує морду крокодила. На відміну від всіх інших риб, в утворенні верхньої щелепи бере участь предглазничная кістка, розчленована на 6-8 кісточок, більша частина яких несе міцні конічні зуби. Нюхові мішки й ніздрі розташовані на самому кінці подовженого рила. Нижня щелепа, що складається з 6 парних кісткових елементів, зчленовується із черепом поперед ока. Є три промені зябрової перетинки, а гулярние пластинки відсутні. Покривної кістки голови покриті ганоином, так само як і луска. Хребет повністю окостенілий. Тіла хребців опистоцельние, тобто опуклі попереду й увігнуті позаду. Така будова хребців зовсім невластиво рибам і зустрічається лише в деяких хвостатих амфібій і птахів. Ячеистий плавальний міхур з’єднується із глоткою зверху. У кишечнику є недорозвинений спіральний клапан. Артеріальний конус із 8 поперечними рядами клапанів (по 4-8 клапанів у кожному ряді).
Спинний й анальний плавці протистоять один одному й відсунуті далеко назад. Хвостовий плавець укороченно ге-тероцеркальний: опорні елементи променів (шпуралии) підтримуються загнутим догори закінченням хребетного стовпа. Черевні плавці абдомінальні.
Всі сучасні каймановие риби населяють ріки й прісноводні озера Північної й Центральної Америки. Границя їхнього поширення доходить на півночі до Квебека, Великих озер і верхів’їв Міссісіпі, а на півдні – до Коста-Рики, Південно-Західної Куби й острова Пинос. На захід від Скелястих гір вони не зустрічаються. Незважаючи на те що панцирники – типові прісноводні риби, окремі види їх нерідко заходять у солонуваті води й навіть у води з морською солоністю, але ніколи в цих водах вони не розмножуються.
Панцирники — малорухомі риби й більша частина часу проводять нерухомо застигши в товщі води. Однак, вистачаючи видобуток, вони роблять блискавичні кидки, а при нагоді можуть пересуватися на короткі дистанції з дуже великою швидкістю. У літню пору вони часто піднімаються до поверхні, щоб подихати повітрям. При цьому кінець рила витикається з води й видихуване повітря викидається зі своєрідним шумом. На зиму панцирники йдуть на глибокі місця водойм, де нерухомо коштують у самого дна, майже повністю припинивши харчування.
Основну їжу панцирников становлять риби. Полюють, підстерігаючи свій видобуток через укриття. Подібно крокодилам, яких вони нагадують своїм виглядом, панцирники своїми потужними щелепами вистачають видобуток поперек тіла й можуть подовгу тримати її в такому положенні, перш ніж остаточно заглотяг неї.
Нерестяться тільки в прісних водах. Нерест бурхливий і нетривалий. Так, наприклад, на широті Нью-Йорка про триває із середини травня до середини червня. Під час нересту панцирники, подібно звичайним щукам (яким вони нагадують зовнішнім виглядом), виходять на прогріте мілководдя; кожну самку супроводжує від одного до чотирьох самців. Отнерестившиеся риби не проявляють турботи про потомство й швидко залишають нерестовище. Клейка ікра зеленуватого цвіту прикріплюється до субстрату. Інкубаційний період короткий. По виходу з ікри личинки прикріплюються до каменів або до водоростей за допомогою особливих присосків, розташованих на нижнепередней частини рила. Як тільки желточний мішок у них розсмоктується, вони переходять до активного харчування дрібними ракоподібними, личинками комарів і т.п., а по досягненні 4-5 див у довжину перетворюються в дійсних хижаків, кидаючись на молодь інших риб. До цього часу в личинок повністю розвиваються грудні плавці й хвостова нитка, які перебувають у безперервному русі. Хвостова нитка, що утвориться на кінці відігнутого нагору хребта, згодом повністю редукується. Самці стають статевозрілими раніше самок і мають більше дрібні розміри. Окремі види досягають у довжину 3-4 м і ваги понад 150 кг. Для людини ці люті хижаки не небезпечні: потривожена плавцем або рибалкою риба рятується втечею й іде на глибину. У місцях промислу панцирники наносять істотна втрата, розриваючи мережі й тягнучи риб, що потрапили на гачок.
Їхнє м’ясо досить смачно, але біле населення рідко вживає його в їжу. У більшості випадків рибалки пійманих панцирних щук викидають на берег або випускають назад у воду, попередньо скалічивши їх. У їжу вони йдуть в индейцев-семинолов, що живуть у Флориді й у деяких районах Центральної Америки. Ікра цих риб отрутна. Луска використається для декоративних виробів і прикрас.
Панцирники відрізняються великою віковою мінливістю, що була ґрунтовно вивчена лише в саме останнім часом. Перше ніж це стало відомо, разновозрастние особини того самого виду нерідко розглядалися як представники різних видів. У результаті цього ще недавно в каталогах значилося понад 20 видів цих риб, яких відносили до двох або навіть до трьох різних родів. У цей час уважається, що всі нині живучі панцирники представлено одним родом Панцирники (Lepisos-teus), що нараховує 6-7 видів, що розпадаються на 2 підроди: короткорилих (Atractosteus) і длиннорилих (Lepisosteus) панцирников. Короткорилие панцирники характеризуються наявністю 59-81 зябрової тичинки на першій зябровій дузі й збільшених зубах на піднебінних костях дорослих риб, а в дорослих представників длиннорилих панцирников немає збільшених зубів на піднебінних костях й є всього лише 14-33 зяброві тичинки. До ко-роткорилим ставляться 3 найбільш великі види, що досягають довжини 3-4 м і ваги понад 150 кг. Миссисипский панцирник (L. (Atractosteus) spatula), що характеризується найбільш укороченим і широким рилом, живе в Міссісіпі й у низов’ях її найбільш великих припливів від місця впадання в неї Міссурі й Огайо до устя, зустрічаючись повсюдно в солонуватих водах Мексиканської затоки від Флориди до Північної Мексики. Кубинський панцирник (L. (A.) tristoechus) населяє прісні води Південно-Західної Куби й острова Пинос, а мексиканський (L. (A.) tropicus) живе в прісних водах Центральної Америки (від Мексики до Коста-
Найбільш відомий длиннорилий панцирник (Lepisosteus (L.) osseus). Його ареал уздовж атлантичного узбережжя простирається на Сході від Квебека до Флориди, крім східної частини штатів Нової Англії, а на заході – від Великих озер до Північної Мексики. Дорослі риби часто зустрічаються в солонуватих водах і нерідко ловляться в морській воді. Досягають довжини 1, 5 м. Пофарбовані звичайно в коричнювато-маслиновий цвіт зі спини й у блискучо-сріблистий цвіт із черева. У риб, що живуть у стоячих водоймах, переважає коричневе фарбування, а в риб, що населяють проточні води, – зеленувата. Крім того, в останніх темні плями на тілі й непарних плавцях виражені більш чітко. У старих особин ці плями нерідко повністю зникають.
Плямистий панцирник (L. (L.) oculatus), що відрізняється від длиннорилого панцир-ника більше коротким і широким рилом і більшою кількістю темних плям на тілі й плавцях, живе по всій долині Міссісіпі й уздовж узбережжя Мексиканської затоки від Західної Флориди до Центрального Техаса. Значно рідше заходить у солонувату й морську воду, чим длиннорилий панцирник. Досягає в довжину 75 див.