ПІДКЛАС ЛОПАСТЕПЕРИЕ РИБИ (SARCOPTERYGII)

У будові лопастеперих риб є характерні архаїчні риси: пружна хорда, що не костеніє, є основою осьового кістяка; тіл хребців немає; дуже рухливі й масивні або довгі опорні лопати парних плавців постачені особливим внутрішнім кістяком з подовжених костей; опорний тазовий пояс черевних плавців розташований поблизу клоакального вивідного отвору; луска на тілі особливого космоидного типу, що розвилася шляхом злиття дрібних зубовидних луски; є спіральний клапан у кишечнику, артеріальний конус у серце і інші древні ознаки.
Лопастеперие риби відомі із середини раннього девону, тобто приблизно за 300—400 мільйонів років до нашої ери. Уже в цей час вони починають спеціалізуватися у двох різних напрямках: убік розвитку хижаків із сильними конічними зубами й убік формування моллюскоедов із зубними пластинками, що дроблять. Перший напрямок представляє надзагін кистеперих риб (Crossopterygii, або Crossopterygiomorpha), друге – надзагін двоякодишащих (Dipnoi, або Dipneustomorpha).
Кистеперие риби були поширені в прісних і морських водах всієї планети, від Шпицбергена й Нової Землі до Південної Африки, Австралії й Антарктики. В однієї групи кистеперих, относимой до загін в рипидистиеобразних (Rhipidistiifor-mes), еволюція пішла в напрямку пристосування до подиху атмосферним повітрям (внутрішні ніздрі, легені) і перетворення парних плавців у п’ятипалі кінцівки. Давши початок першим наземним хребетним і проіснувавши близько 100 мільйонів років, рипидистие-образние кистеперие вимерли. Інша група кистеперих, що утворила загін целакантообразних (Coelacanthiformes), спочатку розвивалася переважно в прісних водах, потім пристосувалася до перебування в море. Від двох загонів й 9 сімейств кистеперих риб зберігся один вид – латимерія, представник сімейства латимериевих загону целакантообразних.
Двоякодишащие риби досить швидко утворили спеціалізовану галузь лопастеперих. Подібно кистеперим, двоякодишащие були широко поширені від Гренландії і Європи до Африки, Південної Америки й Австралії. Вони були представлені двома загонами – диптерообразние (Dipteriformes) і рогозубообразние (Ceratodif ormes). Диптерообразние, що представляли у свій час досить численну й різноманітну групу, проіснували близько 200 мільйонів років і вимерли наприкінці палеозойської ери. Наприкінці палеозою з’явилися рогозубообразние.
Сучасні двоякодишащие — залишки ніколи численної групи — представлені всього шістьома видами рогозубообразних.