СІМЕЙСТВО ОРЛЯКОВИЕ СКАТИ, АБО СКАТИ-ОРЛЯКИ (MYLIOBATIDAE)

В орлякових скатів грудні плавці звужуються або перериваються в передній частині на рівні очей, так що голова чітко виділяється поперед диска. У той же час передні виступи грудних плавців з’єднуються один з одним під вершиною рила, образуя своєрідний виступ, що нагадує качиний дзьоб. Диск у цих скатів має ромбічну форму, тому що кінці їхніх грудних плавців загострені. Хвіст дуже довгий, схожий на тонкий батіг і збройний у деяких видів зазубреними голками.
До цього сімейства ставиться 5 пологів і близько 25 видів скатів. У деяких з них ширина диска може досягати 2, 1-2, 4 м, довжина тіла разом із хвостом – 4, 5 м, а вага – 360 кг.
Орляковие скати яйцеживородящи, і ембріони в період внутрішньоутробного розвитку, як й у хвостоколов, одержують через рот і бризгальца живильну рідину, виділювану виростами «матки». Орляковие скати живуть у прибережних водах. Вони поширені в теплих водах всіх океанів.
В атлантичних берегів Европи й Африки й у Середземне море живе звичайний орляк (Myliobatis aquila), у якого ширина диска може досягати 1, 8 м. У літню пору цей вид може проникати й у помірковано теплі води, попадаючись у берегів Англії й навіть Південної Норвегії. Як й інші орляковие скати, він добре плаває, якщо тільки це поняття взагалі застосовне до цієї групи скатів. Вони скоріше літають у воді, легко й добірно змахуючи величезними плавцями-крильми. Іноді ці скати вискакують на поверхню й роблять стрибки над водою. Скат-орляк харчується переважно молюсками. Самка цього виду приносить 6-7 дитинчати за кал.
Плямистий орляк (Aetobatus narinari) широко розповсюджений у тропічній зоні. Він зустрічається в Тихому, Індійському й Атлантичному океанах, а також у Червоному морі. У великих екземплярів ширина диска доходить до 2, 3 м, його товщина – до 50 див, вага тіла – до 225 кг. Плямисті орляки зустрічаються як поодинці, так і зграями, у яких може налічуватися кілька сотень скатів. Вони харчуються головним чином молюсками, а також хробаками, восьминогами, крабами. У деяких районах заподіюють шкода устричним банкам.
Орляковие скати їстівні, але ніде не добуваються в значній кількості. Цікаво, що, будучи витягненими з води, вони можуть видавати голосний різкий звук, що нагадує гавкіт.
Биченосие скати (Rhinoptera, близько 10 видів) дуже близькі до типових орляків по всіх особливостях зовнішньої будови, але відрізняються від них формою подрильного виступу, розділеного на дві лопати.
Ці скати поширені в тропічних водах всіх океанів. Відомі випадки, коли піймані биченосие скати наносили своїми хвостовими голками сильні рани рибалкам.
Американський скат-биченос (Rhinoptera bonasus) досягає 2, 1 м ширини й 45 кг ваги. Іноді утворить зграї в прибережних районах. Їжу цього скату становлять молюски й інші донні тварини. Промислового значення він, як й інші представники цього роду, не має.