СІМЕЙСТВО ГІТАРНІ АБО РОХЛЕВИЕ СКАТИ (RHINOBATIDAE)

Стосовні до цього сімейства скати за формою тіла мають певна подібність зі струнним музичним інструментом. В Англії й США їх називають «риба-гітара», в Австралії – «акула-банджо», у Франції – «морська скрипка».
Гітарні скати дуже близькі до акулохвостим скатів, але відрізняються від них відсутністю двухлопастного хвостового плавця й відставленими кзади спинними плавцями. Це сімейство нараховує 7 пологів і близько 40 видів. Вони живуть у тропічній зоні в берегів всіх океанів і заходять іноді в опріснені естуарії.
Гітарні скати проводять своє життя, повільно плаваючи в дна або лежачи на піщаному або мулистому ґрунті, у якому вони можуть частково закопуватися. Вони настільки малоактивні, що дозволяють навіть схопити себе за хвіст руками. Під час плавання ці скати (подібно акулохво-стим скатам і скатам-пилорилам) використають як рушій хвіст, а не грудні плавці, як це роблять інші скати. Їхня їжа складається із дрібних риб, ракоподібних, молюсків й інших донних тварин, яких вони розгризають своїми закругленими невеликими зубами. У берегів Індії гітарні скати попадаються зграями й приносять деяку шкоду устричним банкам. Вони мають невелике значення в місцевому промислі деяких країн, наприклад в Індії, Китаєві, Перу й у ряді інших районів.
В атлантичних берегів Америки досить звичайний плямистий гітарний скат (Rhinobatos lengitinosus), що досягає довжини близько 75 див. Як й інші гітарні скати, він належить до яйцеживородя-щим видів, і самка приносить 6 дитинчати за один кал. Плямистий скат зустрічається на глибині від 0, 3 до 18 м.
В Індійському й Тихому океанах зустрічається скат Шлегеля (Rhinobatos schlegeli), що іноді попадається й у південній частині Японського моря, у берегів Кореї і Японії. Він досягає 87 див у довжину й має деяке промислове значення, тому що м’ясо його вважається делікатесним, а плавці дуже цінуються для готування супу. Цей вид населяє й прибережні води. Самка приносить до десятка дитинчат.