СІМЕЙСТВО ПИЛОРИЛИЕ СКАТИ АБО РИБИ-ПИЛКИ (PRISTIDAE)

До цього сімейства ставиться лише один рід, що містить 7 видів. Вони відрізняються від інших скатів сильно подовженим рилом, що має форму витягнутої плоскої лопати, усадженої з боків більшими зубовидними виростами. Ці вирости розташовані в один ряд з кожної сторони рила й надають йому подібність із двосторонньою пилкою. По загальному вигляді скати-пилорили більше нагадують акул, чим інших скатів. Хвостова частина тіла в них майже не відособлена зовні від туловищной, а в деяких видів є хвостовий плавець, що складається із двох лопат. У той же час тіло скатов-пилорилов сплощене, зяброві отвори цілком лежать на нижній поверхні голови, а краю грудних плавців зрощені з головою на рівні рота. Всі ці ознаки, а також відсутність вусиків на рилі відрізняють цих скатів від подібних по зовнішньому вигляді пилоносих акул (Pristiophoridae).
Скати-пилорили поширені в тропічних і субтропічних водах всіх океанів. Вони живуть у придонних шарах води, переважно на мілководдях. Звичайний пилорил, або пила-риба (Pristis pectinatus), наприклад, зустрічається в берегів Атлантичного океану, у Середземне море, в узбереж Тихого й Індійського океанів. Він досягає 4, 8 м у довжину, а можливо, і більше (є повідомлення про піймання риб довжиною до 6 м) і досить значної ваги – екземпляр довжиною 4, 2 м важив 315 кг, а найбільша зафіксована вага склала майже 2400 кг (довжина цієї риби не була зазначена).
Пилорил розмножується шляхом яйця-живородіння, причому самка приносить 15—20 дитинчати. В ембріонів, що перебувають у чреве матері, рило м’яке, а зуби «пилки» повністю сховані під шкірою до самого народження.
Цей вид, як й інші представники сімейства, зустрічається лише в прибережній смузі, часто на глибині настільки малої, що спинні плавці скату виступають на поверхню. У берегів Америки пилорил робить сезонні міграції з південних районів у північні влітку й у зворотному напрямку восени. Він зустрічається не тільки в морський, але й у солонуватій і навіть прісній воді. Цей вид заходить іноді в ріки, піднімаючись високо проти плину (інші види, наприклад австралійський пилорил – Pristis leichhardti, постійно живуть у ріках).
Їжу пилорилов становлять головним чином різні дрібні тварини, що живуть у ґрунті. Для викопування їх з мулу пилорили використають свою пилку, уживану в цьому випадку як лопата й грабель. Іноді спостерігали також, як вони, увірвавшись у зграю дрібних риб (сардина, кефаль), діяли пилкою як шаблею, вражаючи свій видобуток, а потім заковтуючи її на дні.
Скати-пилорили мають невелике господарське значення. М’ясо їх досить грубо, але цілком їстівне. Небезпеки для людини вони не представляють.