СІМЕЙСТВО ПРЯМОРОТИЕ АБО ДАЛАТИЕВИЕ АКУЛИ (DALATIIDAE)

Далатиевие акули дуже близькі до катрановим, але на відміну від останніх не мають колючок перед спинними плавцями. До цього сімейства ставляться 7 пологів з 12 видами, розповсюдженими у всіх океанах від Арктики й Антарктики до тропічних морів.
Один з найбільш відомих видів, що належать до цієї групи, — полярна акула (Somniosus microcephalus). Вона зустрічається в північній частині Атлантичного океану й у прилягаючих районах Північного Льодовитого океану і являє собою досить звичайну рибу в узбережжя Кольського півострова. У північній частині Тихого океану є близький вид S. pacificus).
Полярна акула зустрічається тільки в холодних водах. Улітку вона тримається на глибині 150-500 м (до 1000 м), а в холодну пору року піднімається у верхні шари води. У Гренландії її навіть ловлять узимку на уду прямо з льоду або б’ють гарпунами в поверхні. Полярна акула досягає 6, 5 м у довжину при вазі близько 1 т, причому є неперевірені вказівки про піймання й більших риб. Це жадібний, ненажерливий хижак, що поїдає найрізноманітніших риб і безхребетних, а також трупи тюленів і китів. Розмноження відбувається навесні на значній глибині. У цей час самка відкладає прямо у воду близько 500 м’яких еліпсоїдальних яєць, позбавлених роговий капсули й досить великих – вони мають близько 8 див у довжину. Полярна акула має промислове значення в Баренцевом море, а також у берегів Норвегії, Ісландії й Гренландії, але сучасний промисел значно знизився (у зв’язку зі скороченням попиту) у порівнянні з тим, що мало місце в минулому сторіччі. На рубежі XIX й XX століть, наприклад, тільки у водах Гренландії добували до 30 тисяч цих акул щорічно. Цікаво відзначити, що, незважаючи на свої розміри й силу, піймана на гачок полярна акула, навіть сама велика, зовсім не робить опору при витаскуванні з води, і підняти неї на борт судна анітрошки не сутужніше, ніж витягнути з води плаваюча колода.
М’ясо цієї акули цілком їстівно, але тільки не у свіжому виді, а після деякого витримування, тому що воно містить, очевидно, якісь отруйні речовини, що розпадаються після загибелі риби. Полярну акулу можна заготовлювати взапас у солоному й копченому виді або переробляти в кормове рибне борошно. Використається також печінка цих акул: від великих екземплярів одержують від 1 до 3, 5 кг сильно вітамінізовані технічні жири.
Поряд з такими великими рибами, як полярна акула і її найближчі родичи, до сімейства пряморотих акул належать карликові види, у яких максимальні розміри дорослих особин не перевищують напівметра. Один з таких видів – карликова акулка (Euprotomicrus bispinatus). Вона зустрічається в теплих водах Тихого й Індійського океанів. «Великі» екземпляри цього виду мають не більше 20-25 див у довжину. Карликова акулка живе у відкритому океані, удалині від берегів; уночі ці риби піднімаються до самої поверхні води, а вдень опускаються в більше глибокі шари. Основну їжу їх, імовірно, становлять головоногие молюски кальмари, яких вони розривають на частині своїми гострими зубами. Карликова акулка ставиться до числа яйцеживородящих видів. Самка приносить, судячи з наявних спостережень, біля десятка невеликих акулят, що мають усього 5, 5-6 див у довжину.
Характерною рисою карликової акулки є здатність до довільного світіння. Спеціальні люмінесцентні органи – фотофори, що мають вид круглих бляшок діаметром 0, 03-0, 08 мм, густо засівають всю нижню частину тулуба (донизу від середньої лінії тіла), а також грудних і черевних плавців.
При збудженні акули вся черевна поверхня її тіла й нижніх країв боків світяться рівним блідо-зеленуватим світлом, яскраво спалахуючи при різких рухах риби й загасаючи при її заспокоєнні. Світіння карликової акулки іноді може бути дуже інтенсивним. Відомий випадок, що коли плаває вночі в поверхні рибу помітили з борта судна на відстані 15 м.
Здатністю до люмінесценції володіють і деякі інші види пряморотих акул, також провідний напівглибоководний спосіб життя. Особливої яскравості світіння досягає в Isistius brasiliensis – невеликої акули, що досягає 45-50 див у довжину й розповсюдженої в тропічних водах Атлантичного, Індійського й Тихого океанів.