СІМЕЙСТВО МОЛОТОГОЛОВИЕ АКУЛИ АБО АКУЛИ-МОЛОТИ (SPHYRNIDAE)

До цього сімейства належать 2 роди із сімома видами. Акули-молоти близкородственни сірим акулам, але відрізняються від них, а також від всіх інших риб дуже своєрідною формою голови. Вона сильно сплощена зверху вниз і має з боків два більших вирости, на зовнішніх краях яких розташовані очі, а трохи отступя від них – більші ніздрі. Якщо дивитися на голову такої акули зверху, вона дійсно сильно нагадує молот або кувалду. Така форма передньої частини тіла полегшує, очевидно, маневрування акули у вертикальній площині, а широко розставлені носові отвори дають акулі-молоту можливість більше точної орієнтації стосовно джерела того або іншого заходу.
Самий великий представник сімейства — гігантська акула-молот (Sphyrna mokarran) — досягає 4, 5 і навіть 6 м у довжину. Вона широко поширена в тропічних водах Тихого, Індійського й Атлантичного океанів, але ніде не досягає високої чисельності. Інші молотоголовие акули мають менші розміри – до 3, 5-4, 2 м при вазі близько 450 кг. Всі вони також мають переважно тропічне поширення. Лише один вид – звичайна акула-молот (Sphyrna zygaena) – у літню пору відвідує помірковано теплі води. Вона відзначена в Північна і Японському (затока Петра Великого, Татарський протоку) морях, а також у північно-східного узбережжя США й у берегів Англії.
Молотоголовие акули — швидкі й сильні плавці, що зустрічаються рівною мірою в прибережній смузі й у відкритих водах. Вони нерідко заходять навіть у солонуваті води. Їжу акул-молотів становлять різноманітні донні безхребетні (креветки, краби, молюски), риби (сельдевие, скумбрії), кальмари.
У шлунках великих особин найчастіше знаходять скатів (у стінках шлунка одного екземпляра було виявлено більше 50 хвостових шипів скатов-хвостоколов) і акул, у тому числі своїх побратимів по виду. Відомий випадок, коли піймана гігантська акула-молот, довжиною близько 4 м, була лише частково витягнена з води, коли ще більш великий представник того ж виду напав на підвішену акулу й відкусив їй всю хвостову частину тіла аж до черевних плавців.
Акули-молоти розмножуються шляхом яйцеживорождения або живородіння. Самка за один виплод приносить у різних видів від 6-9 до 30-40 дитинчат, причому немовлята акулята, подібні по всіх пропорціях з дорослими особинами, мають довжину 45-50 див.
Великі молотоголовие акули становлять значну небезпеку для людей, що перебувають у воді. У їхніх шлунках знаходили частини людського тіла, а багато нападів, що происшли на очах численних глядачів, мають документальне підтвердження. Один з таких нападів був зроблений на переповненому людьми пляжі в берегів Флориди, усього в 60 м від берега. Подвергшаяся атаці дівчина одержала важкі поранення, але була витягнена з води черговим рятувальником. При цьому акула-молот супроводжувала свій видобуток, що вислизнув, до самого берега.
Промислове значення молотоголових акул незначно, але в деяких районах вони добуваються заради м’яса, шкіри й печіночного жиру. Акули-молоти, що роблять завзятий опір при пійманні, уважаються також досить почесними трофеями для морських рибалок-спортсменів.