СІМЕЙСТВО КУНЬИ АКУЛИ (TRIAKIDAE)

Куньи акули в деяких відносинах займають проміжне положення між сімействами котячих і сірих акул. У них, як правило, немає мигальної перетинки, але на нижнім столітті є шкірна складка, що нагадує цю перетинку. Зуби в куньих акул звичайно низькі й закруглені, що мають ромбічну форму. Іноді зуби загострені, але в цьому випадку вони володіють декількома добре помітними верхівками. При цьому одночасно функціонує відразу кілька рядів зубів.
Розміри куньих акул звичайно невеликі, і вони рідко досягають довжини, що перевищує 1, 5 м. Розмноження відбувається шляхом яйцеживорождения або живородіння. В останньому випадку є жовткова плацента.
До цього сімейства належить 7 пологів і більше 30 видів. Всі вони живуть у прибережних водах на невеликій глибині. Деякі види мають місцеве промислове значення, особливо в басейні Середземного моря й у країнах Азії й Африки.
Найбільш широким поширенням характеризуються дійсні куньи акули (Mustelus). Сюди ставиться кілька масових видів, що досягають високої чисельності. Американська кунья акула (Mustelus canis), досить звичайна в атлантичного узбережжя США, досягає 1, 5 м у довжину. Вона населяє прибережні води й звичайно зустрічається в дна на глибині до 18-20 м. Ця акула часто заходить у закриті затоки й гавані й іноді попадається навіть у прісній воді. Більші зграї цього виду щорічно роблять протяжні міграції уздовж східних берегів США, направляючись навесні в північні райони й повертаючись восени на південь. По своїй чисельності американська кунья акула уступає в області свого поширення тільки колючій акулі, або катранові.
Кунья акула харчується головним чином крабами й іншими великими ракоподібними, восьминогами й дрібною рибою, а також молюсками й хробаками. Вона дуже ненажерлива. Як показали проведені підрахунки, тільки в одній невеликій затоці 10 ТОВ таких акул щорічно знищують 60 тисяч омарів, 200 тисяч крабів і близько 70 тисяч різних риб. Кунья акула належить до числа живородних і приносить 10-20 дитинчати.
Рід дійсних куньих акул представлений й у наших водах. Японська кунья акула (Mustelus manazo) у теплі роки проникає в затоку Петра Великого. У Японії й Китаєві ця акула служить об’єктом промислу.
У водах Примор’я також відзначений ще один вид куньих акул — острозубая кунья акула (Triakis scyllium), що живе звичайно в зарослими водоростями берегів Китаю, Кореї і Японії. Довжина цієї акули становить близько 75 див. Її близька родичка – кубинська кунья акула (Т. barbouri) – належить до числа самих дрібних видів акулообразних. Самка, що має всього 30 див у довжину, уже виявилася статевозрілої й містила два ембріони, що дозволяє припустити, що максимальний розмір цього карликового виду не перевищує 35-40 див.
Куньи акули звичайно занадто дрібні для того, щоб нападати на людину. Але із усякого правила бувають виключення. В 1955 р. у берегів Каліфорнії був відзначений напад невеликий леопардової акули (Triakis henlei), довжиною всього 90 див, на підводний плавець. Аквалангіст відбив цей напад і відскіпався, як говориться, легким переляком. Цей випадок показує, що всі подання про нешкідливість тих або інших акул повинні розглядатися як відносні.
Трохи особняком у сімействі куньих акул коштує рифова акула (Triaenodon obesus), що відрізняється від інших представників групи відсутністю бризгальца, розвитком мигальної перетинки й наявністю всього двох рядів функціонуючих зубів. Це сама велика з куньих акул, що досягає не менш 2, 1 м у довжину. Вона широко поширена в тропічних водах Індійського й Тихого океанів й є одним з характернейших представників фауни коралових атолів.