СІМЕЙСТВО КОТЯЧІ АКУЛИ (SCYLIORHINIDAE)

Котячі акули мають деякі риси подібності з килимовими, але відрізняються від них деякими анатомічними особливостями. Вони нерідко мають досить яскраве фарбування, але вусиків або борозенки, що з’єднує ніздрі з ротом, у них немає. У котячих акул, як правило, два спинних плавці, перший з яких розташований над черевними плавцями або за ними. Лише в представників одного роду (Pentanchus), на відміну від всіх інших ламнообразних акул, є єдиний спинний плавець.
До цього сімейства ставляться 14 пологів і близько 60 видів дрібних акул, що досягають 50—150 див у довжину. Вони поширені переважно на прибережних мілководдях, але деякі котячі акули характерні для значних глибин. Майже всі види уникають тепловодних районів (виключення становить індійська котяча акула Atelomycterus marmora-tus); вони населяють порівняно прохолодні води континентального шельфу в помірному поясі, а в тропічній області рідко з’являються в прибережній смузі.
Майже всі котячі акули відкладають на дно яйця, укладені у тверду рогову капсулу, однак серед них відомі і яйцеживородящие види, у яких розвиток яйця відбувається в яйцепроводі самки аж до повного рассасивания капсули й желточного мішка ембріона.
Звичайна котяча акула (Scyliorhi-nus canicula) досить звичайна в атлантичних берегів Європи (на півночі доходить до Норвегії й Північної Африки). Вона зустрічається також у Середземне й Мармуровому морях, звідки, можливо, заходить й у Чорне море. Ця акула звичайно не перевищує 60 див у довжину, але іноді попадаються й більші екземпляри, довжиною до 1 л*. Вона живе в дна на малих глибинах прибережної зони й харчується переважно бентическими безхребетними – ракоподібними, молюсками, хробаками й, у меншому ступені, рибою. Самка відкладає від 2 до 20 яєць, укладених у тверду капсулу, на кутах якої є довгі рогові нитки. З їхньою допомогою яйце прикріплюється до ґрунту. Розвиток ембріона триває біля дев’яти місяців. Звичайна котяча акула має їстівне м’ясо й подекуди використається місцевим рибальством.
У наших північних водах може зустрітися плямиста, або чорнорота, котяча акула (Pristiurus melanostomus), називана ще акулой-пилохвостом у зв’язку з пилкоподібної зазубренностью на верхній частині хвостового плавця. Цей вид звичайно зустрічається в берегів Європи від Адріатики й західної частини Середземного моря до Північного моря й Норвегії. З наших вод чорнорота акула відома по екземплярі, доставленому більше 100 років тому з берегів Кольського півострова. Ця акула, довжина якої не перевищує 1 м, живе в прибережних водах у дна й рідко опускається на глибину більше 400 м. Харчується вона дрібною рибою й ракоподібними. Розмноження відбувається у весняний час, причому самка відкладає всього два яйця, укладених у капсулу, що постачена на одному кінці короткими крючковидними відростками для прикріплення до дна.
До сімейства котячих акул належить також каліфорнійська акула, що роздувається,[/b ] (Cephaloscyllium uter) , розповсюджена в прибережних водах у тихоокеанських берегів Мексики й США. Вона досить яскраво пофарбована в жовто-коричневий цвіт і має чорні плями й смуги на тілі. Ця акула, що досягає 1 м у довжину, харчується рибою, іноді захоплюючи досить великий видобуток. Цікаво, що, будучи витягненої з води, каліфорнійська акула може заковтувати повітря й сильно роздмухувати своє черево, що надає їй досить дивний вид. Іноді роздутих акул спостерігали плаваючими на поверхні води.
Серед глибоководних представників сімейства можна відзначити чорних котячих акул (рід Apristurus), яких налічується близько 16 видів. Це невеликі акули, довжиною менш метра, що мають широку й сплощену голову, що нагадує за своєю формою звичайну лопату. Всі вони мають темно-коричневу або навіть майже чорне фарбування. Чорні котячі акули зустрічаються у всіх океанах. Вони живуть у дна й ловляться звичайно на глибині 600-1500 м.
Всі котячі акули безпечні для людини. Промислове значення їх дуже невелико.