СІМЕЙСТВО КИЛИМОВІ АБО ВУСАТІ АКУЛИ (ORECTOLOBIDAE)

У килимових акул передній спинний плавець розташований над черевними плавцями або за ними. Ніздрі з’єднуються з ротом глибокою борозенкою, а в переднього краю їх є добре помітний м’ясистий вусик. З боків тіла розташовані поздовжні гребені. Зуби маленькі, з декількома вершинами.
До сімейства ставиться 12 пологів і кілька десятків видів, що живуть у тропічних і субтропічних районах, особливо у водах Тихого й Індійського океанів. Килимові акули – мешканці прибережних мілководь, що ведуть досить пасивний спосіб життя. Багато хто з них яскраво пофарбовані (звідси й назва «килимові») або мають численні торочкуваті вирости з боків голови, очевидно, що маскують їх у водорослевих заростях. Здебільшого вони не досягають великих розмірів, хоча довжина деяких з них 3-4 м. Їжу килимових акул становлять донні безхребетні й риби. Розмноження відбувається за допомогою яйцеживорождения або откладки яєць.
В Атлантичному океані зустрічається тільки один вид килимових акул, а саме акула-нянька (Ginglymostoma cirratum). Вона живе в берегів Америки від Флориди до Бразилії, будучи особливо звичайної в Карибському морі, а також в узбережжя Західної Африки. Зустрічається акула-нянька й у східній тропічній частині Тихого океану.
Акула-нянька — однотонно пофарбована жовтувато-коричнева риба (у молодих особин по тілу розсіяні дрібні темні плями). Вона досягає довжини 4, 2 м, але звичайні розміри не перевищують 2, 5-3 м при вазі 150-170 кг. Цей вид ставиться до числа яйцеживородящих: самка виношує 26-28 ембріонів.
Акула-нянька тримається звичайно в самого берега, часто на глибині, що не перевищує 0, 6—3 м. Нерідко особини цього виду зустрічаються в протоках, що перетинають мангрові болота. Зграї акул-няньок, у яких може налічуватися до 40 екземплярів, нерідко спостерігаються на мілководдях, у піщаних і кам’янистих пляжів, де вони подовгу лежать без руху, збившись у тісну купу, у таких неглибоких місцях, що їхні спинні плавці витикаються з води. У таких місцях відбувається й спарювання, під час якого самець зубами втримує самку за край грудного плавця. Ці надзвичайно повільні й малоактивні акули харчуються восьминогами, крабами, креветками, морськими їжаками, а також дрібною рибою.
Як правило, акули-няньки зовсім безпечні для людини, і купання у водах, що буяють ними, не приводить до яким би те не було інцидентам. Нерідко, що бавляться плавці, вистачають акул за хвіст або намагаються сісти на них верхи. Відомі, однак, випадки, коли це «необразливе» істота наносила серйозні ушкодження своїм переслідувачам. У водах Флориди зареєстровано вже трохи «спровокованих» нападів акул довжиною від 45 див до 2, 7 м. При цьому акула-нянька бульдожою хваткою втримує у своїй маленькій пащі руку або ногу людини й, навіть будучи витягненої з води, довго не розтискає щелеп.
Акула-нянька має невелике промислове значення. На островах Карибського моря її м’ясо подекуди вживають у їжу. Відомим попитом користується також шкіра.
До сімейства килимових акул належать також бородаті акули, або воббегонги (рід Orectolobus), що населяють теплі води західної частини Тихого океану. Їх коричневе або сіре тіло прикрашене строкатим візерунком, що складається з різноманітних плям і смуг, а на передній частині голови добре розвинена система м’ясистих придатків. Все це допомагає бородатим акулам успішно затаюватися в заростях водоростей на кам’янистому дні – такі ділянки являють собою улюблене місце перебування цих риб. Серед представників цього роду можна відзначити японську (Orectolobus japonicus) і австралійську плямисту (О. maculatus) бородатих акул, що мають довжину 1 й 3 м відповідно.
Особливо яскраво пофарбована зеброва акула (Stegostoma fasciatum), на коричневому тілі якої є різко виражені світлі смуги, особливо добре помітні в невеликих риб. Довжина зебрової акули досягає 3, 3 м.
На відміну від акули-няньки й бородатих акул, цей вид належить до числа яйцекладущих. Довгасті яйцеві капсули постачені роговими придатками, за допомогою яких вони прикріплюються до дна. Зеброва акула харчується ракоподібними й молюсками й не представляє небезпеки для людини. Вона широко поширена в тропічних і субтропічних водах Тихого й Індійського океанів і попадається навіть у південній частині Японського моря. Промислового значення не має.