СІМЕЙСТВО ГРЕБНЕЗУБИЕ АБО МНОГОЖАБЕРНИЕ АКУЛИ (HEXANCHIDAE)

По деяких анатомічних ознаках многожаберних акул можна віднести до найбільш примітивних представників акулообразних. Викопні залишки акул, що належать до цього сімейства, відомі з юрських відкладень. Це означає, що многожаберние акули існували вже 150 мільйонів років тому.
До сімейства ставляться три роди з п’ятьма видами. На кожній стороні тіла в цих акул є 7 (у представників пологів Heptranchias й Notorynchus) або 6 (в Hexanchus) зябрових щілин, широко розділених на горлі. Зуби в них сильно розрізняються залежно від їхнього розташування в роті. На верхній щелепі містяться тонкі й гострі ікла, на нижньої – лопастевидние пластини з декількома маленькими зубцями по верхньому краї.
З акул, що належать до цього сімейства, найбільш численна шестижаберная акула (Hexanchus griseus). Це досить велика риба, що досягає довжини 4, 8 м і ваги 800 кг (є повідомлення про піймання в берегів Англії близько 100 років тому навіть екземпляра довжиною 7, 2 м). Звичайні розміри не перевищують 4 ле, а вага – 300-400 кг. Характерними ознаками виду (крім шести зябрових щілин) є широка голова, товстий, важкий тулуб і дуже довгий хвіст. Тіло пофарбоване в темно-сірий або кавовий цвіт.
Шестижаберная акула — досить ледача й малорухома риба, що проводить світлий час доби в дна, а вночі піднімається в товщу води. Звичайно вона зустрічається на досить великій глибині (до 1900 м у берегів Португалії), але іноді попадається й на прибережних мілководдях. Їжу цієї акули становлять різні риби й великі ракоподібні. Вона ставиться до числа яйцеживородящих і приносить звичайно близько 50 (і навіть 108) акулят.
Шестижаберная акула має дуже широке поширення. Вона зустрічається в обох берегів Атлантичного океану (у європейських водах – на північ до Ісландії), у Середземне море, у тихоокеанського узбережжя Америки (від Каліфорнії до острова Ванкувер у північній півкулі й у водах Чилі на півдні), а також у берегів Японії, Австралії й Південної Африки. У Середземне й Північному морях вона досить звичайна й подекуди має деяке промислове значення.
Семижаберние акули зустрічаються від прибережних мілководь до глибини близько 500 м. Семижаберники (рід Heptranchias, 1-2 види) поширені уздовж обох берегів Атлантичного океану (Куба, Середземне море, Іспанія, Північна Африка), у Південної Африки, Австралії і Японії. Плоскоголові семижаберники (рід Notorynchus, 2-3 види) зустрічаються в Середземнім морі, Індійському океані й у тихоокеанських узбереж Азії, Австралії п Америки. Особини досить численного в Жовтому морі виду (N. platycephalus), що досягають 2 м довжини й 250 кг, добуваються крючковой снастю в берегів провінції Ляонин і Шаньдун. Печінка цієї акули містить багато (до 75% її ваги) жиру, богатого вітаміном А, і використається в медицині. У Південної Африки й в австралійських водах плоскоголові семижаберники, що досягають довжини 3-4, 5 м, уважаються небезпечними для людини.