ВВЕДЕННЯ

Із тваринами людин був зв’язаний протягом всієї своєї історії — використав їх як їжа, для виготовлення прикрас, а також і для інших господарських надобностей і навіть як міновий товар і грошей. Поступово різні тварини ставали об’єктами мисливського й рибного промислів, а деякі приручалися людиною.
Стоянки древньої людини, як неоліту, так і палеоліту, служать гарною ілюстрацією. Уже палеолітичні стоянки людини супроводжуються іноді величезними, так називаними кухонними купами (інакше кажучи, купами сміттєвих залишків). У них завжди можна виявити кості риб, птахів і звірів, а в морських узбереж – раковини молюсків і панцири ракоподібних.
Зовсім природно, що в міру розвитку промислу зароджувалися й одержували розвиток і зоологічні пізнання. На печерних і наскальних малюнках людини раннього палеоліту зображені сцени полювання й об’єкти її: мамонт, бізон, носоріг, олень, ведмідь, різні риби й інші тварини. Очевидно, мисливець повинен був уже мати у своєму розпорядженні певні пізнання про поширення, біологію й внутрішню будову об’єктів свого промислу. Надалі певні зоологічні пізнання виникли у зв’язку із прирученням тварин, розвитком мисливського й рибного промислів.
Родоначальником наукової зоології вважається грецький учений Аристотель (384—322 р. до н.е.). З його чудових зоологічних творів найбільшою популярністю користувалися «Історія тварин», «Про частини тварин» й «Про виникнення тварин». Аристотель дав опис 454 видів тварин. Йому належить і перша спроба дати систему тварин. Їм же вперше уведені поняття виду (eidos) ірода (genos), звичайно, зовсім не в тому розумінні, у якому ми приймаємо ці поняття зараз. Аристотель ділив всіх тварин на обладающих кров’ю й позбавлених її. Головні 8 груп тварин Аристотель підрозділяв на більше дрібні угруповання. В античній Греції добре знали головоногих молюсків, тому що це звичайна й улюблена їжа народів, що жили на узбережжя Середземного моря з найдавніших часів, і Аристотель підрозділяв їх (Malakia) на десятиногих і восьминогих, як й у сучасній зоології. Такий підрозділ тварин, постачених кров’ю, збереглося й донині, тільки амфібії й рептилії в Аристотеля об’єднані в одну групу. Дуже правильна більшість ракоподібних об’єднані в нього в групі Malakostraca і т.д. Цим порозумівається, що система тварин, створена геніальним грецьким натуралістом, випередила свій час на два тисячоріччя й проіснувала в малоизмененном виді до початку XVIII сторіччя. Навіть Линней, творець основ сучасної систематики тварин, не вніс істотних змін у систему Аристотеля.
Аристотель уважав, що деякий провідний прикріплений спосіб життя тварини, що мають зовнішню подібність із рослинами, мають подвійну природу— рослинну й тваринну. Ідея про існування організмів змішаної природи сходить до часів глибокої стародавності. У такий спосіб народилася група Zoophyta. Висловлюючи правильну у своїй істоті ідею про родинну близькість рослин і тварин, учені, однак, шукали цю подвійну природу не серед одноклітинних організмів (про які, щоправда, нічого не знали), що було б зовсім правильно, а серед багатоклітинних.
Найбільшим біологом був також римський натураліст Плиний Старший (27—79 р. н.е.), що загинув при виверженні Везувію, що похоронили під попелом Помпею й Геркуланум, автор «Природної історії» в 37 книгах. У систему тварин Аристотеля Плиний, незважаючи на минулі 400 років, не вніс ніяких змін.