НАДЗАГІН АКУЛИ (SELACHOMORPHA)

Акули звичайно мають подовжений тулуб, не сплощене в спинно-черевному напрямку. У пелагических видів воно нагадує своєю формою торпеду й має винятково високі гідродинамічні властивості. Зяброві щілини розташовані на боках голови. Плавці добре розвинені, причому кістяк правої й лівої половин грудного пояса роз’єднаний зі спинної сторони. У деяких видів є рухливе віко в передньому куті ока – так називана мигальна перетинка.
Будова зубів в акул досить різноманітно й специфічно для окремих сімейств. У деяких видів, особливо із числа питающихся великим видобутком, зубний апарат дуже потужний й являє собою страшна зброя.
Самі дрібні акули, що належать до сімейств колючих і куньих акул, не перевищують 15—40 див у довжину. З іншого боку, такі акули, як гігантська (довжина до 15 м) і китова (можлива довжина близько 20 м), представляють найбільш великих з нині існуючих риб.
Спосіб життя акул досить різний. Всі вони харчуються тваринною їжею, причому більшість видів належить до числа дійсних хижаків, що полюють за великим видобутком. Тільки китова й гігантська акули ставляться до групи планктоно-ядних, кількість питающихся бентосом також невелико.
При пошуках їжі дуже важливу роль в акул грає нюх, а також сприйняття вібрацій води через органи бічної лінії (сейсмосенсорную систему). Як було показано в досвідах з акулами, що втримувалися в неволі, різних видів, вони можуть розрізняти навіть самі незначні зміни хімічного складу води. Акули (у тому числі й штучно осліплені) негайно наближалися до того місця басейну, де у воду опускали шматки риби, кальмарів або інший корм або вливали чистий безбарвний екстракт, витягнутий з кормових речовин. Особливо сильно залучає акул свіжа кров, навіть при внесенні її в самій мінімальній концентрації. Посилення активності акул викликає навіть додавання в басейн води, у якій попередньо видерживались налякані й биткі риби. Очевидно, посилене надходження в навколишнє середовище продуктів обміну, виділюваних збудженим видобутком, залучає акул поряд з безпосереднім сприйняттям вібрацій води. Такі вібрації, викликувані різкими рухами жертви й далеко поширюються у воді зі значною швидкістю, негайно викликають підвищення активності голодних акул. Саме цими факторами порозуміваються випадки миттєвої появи акул біля загарпунених китів, що минають кров’ю, поблизу підстрелених при підводному полюванні риб, біля ніяково борсається у воді переляканого плавця. Зір в акул розвинено досить слабко, око має малу розв’язну здатність й у зв’язку з відсутністю колбочек у сітківці не здатні розрізняти цвіту.
Відомо чимало випадків нападів на людину, зроблених тигровою акулою, білою акулою, або кархародоном, піщаними акулами, акулами-молотами й деякими іншими видами. Список акул, явно або потенційно небезпечних для людини, включає близько 50 видів; атаки 29 видів документально засвідчені. За даними Національного музею США, за останні роки відзначено 1410 випадків нападів, у результаті яких 477 чоловік втратили життя. Величезна більшість атак доводиться на тропічні води, однак окремі нещасні випадки мали місце й у помірних широтах (при температурі 13—18°С). Більшість нападів відбувається в денний час і поблизу берега, тобто там, де збирається найбільше купаються (хоча звичайно атакам піддаються одиночні плавці).

Надзагін акул поєднує 20 сімейств і близько 250 видів. Акули широко поширені у всіх морях й океанах і зустрічаються навіть у прісній воді. Вони живуть як на прибережних мілководдях, так й у відкритому океані й на більших глибинах. Деякі види грають досить істотну роль у промисловому рибальстві.