ЗАГІН БЛОХИ (SIPHONAPTERA)

Серед комах з повним перетворенням блохи — єдиний загін, всі представники якого зовсім безкрилі. Звичайно безкрилість бліх пояснюють паразитичним способом життя. Однак існує багато груп паразитичних комах, у яких крила розвинені.
Блохи — зовнішні паразити ссавців і птахів, поверхня тіла яких у порівнянні з поверхнею тіла цих дрібних паразитів величезна, а перехід з одного хазяїна на іншого легко здійснюється активним переповзанням при зустрічі тварин-хазяїв або стрибками в місцях їхнього постійного перебування (нори й т.д.). Звідси їхня безкрилість.
Будова тіла бліх пристосовано до руху в шерстному покриві животногохозяина приблизно так само, як будова тіла саранового до руху в трав’янистому покриві — воно сильно сплющене з боків. Задні ноги в бліх пригательние, лапки всіх ніг прекрасно розвинені, 5-члениковие, що закінчуються 2 коготками. Голова маленька, на голові короткі вусики, перед ними по простому вічку.
Ротові частини бліх пристосовані для проколювання шкіри й висмоктування крові, прокол шкіри здійснюють зазубрені жвали. Харчуючись, блохи наповнюють кров’ю здатний сильно роздуватися шлунок.
Самці в бліх дрібніше самок. Запліднені самки із силою викидають яйця, звичайно порціями по нескольку штук так, що яйця не залишаються на вовні тварини, а падають на землю, звичайно в норі тварини-хазяїна або в інших місцях, їм постійно відвідуваних.
З яйця виходить безнога, але дуже рухлива червоподібна личинка (мал. 430, 2) з добре розвитий головою. Для подальшого розвитку личинка має потребу в достатній вологості, тому вона заривається в землю або сміття в гнізді або норі хазяїна. Личинка харчується різними залишками, що розкладаються, а в багатьох видів бідує, крім того, у харчуванні залишками неперетравленої крові, що втримується у випорожненнях дорослих бліх.
Виросла личинка пряде собі павутинний кокон, зверху захищений пилом і піщинами, і окукливается в ньому. Лялечка в бліх тцпичная вільна. доросла блоха, Що Вийшла з лялечки, підстерігає тварину-хазяїна.
Деякі більше многоядние блохи можуть нападати на будь-яка тварина; відомо, що блоха однопрохідних і сумчастих в Австралії (Echidnophaga ambuans) тимчасово харчується на зміях, а деякі наші блохи — навіть на гусеницях! Але нормально існувати й розмножуватися блохи можуть тільки на підходящим їм тварин.
На людині паразитує людська блоха (Pulex irritans), що досягає довжини 3—4 мм (самка). Ця блоха може жити також на собаках, кішках і навіть конях, тобто на тварин, що мають постійний контакт із людиною.
Багато бліх буває там, де є місця для розвитку їхніх личинок — брудні тріщини в полу, брудні килими й т.д., де в пилу й смітті личинки можуть харчуватися різними залишками, що розкладаються, і випорожненнями дорослих бліх.
В XVII—XVIII століттях у палацах французької знаті було так багато бліх, що одним із предметів побуту придворних дам були «блохоловки» — невеликі золоті коробочки начебто медальйона з маленьким отвором, що носилися на ланцюжку на шиї, у яких блохи могли потрапити чисто випадково. Скільки ж там було бліх!
На кішках живе котяча блоха (Ctenocephalus felis), рідко й неохоче перехідна на людей, а на собаках — собача (С. canis).
У передгір’ях Тянь-Шаню на конях, верблюдах і рогатій худобі паразитує блоха алакурт (Vermipsylla alakurt). Запліднена самка прикріплюється до тіла тварини й висмоктує дуже багато крові, її тіло при цьому сильно роздувається. Ця блоха, у масі розмножуючись, виснажує тварин (мал. 431, 1).
Багато бліх різних пологів і видів пов’язане із гризунами. На ховрашках живе сусличья блоха (Ceratophyllus tesquorum) і Neopsylla setosa, на тарбаганах – тарбаганья (Oropsylla silantievi), на пацюках – Xenopsylla cheopis, Ceratophyllus fasciatus й ін.
Якщо звірок гине, блохи спрямовуються на яка-небудь інша теплокровна тварина, можуть напасти й на людину. Тому блохи гризунів мають величезне значення як переносники чуми від гризунів до людини. При чумі в останні годинники життя гризуна його кров особливо багата чумними бацилами. Насосавшиеся цієї крові блохи залишають труп й, якщо зустрінуть людини, стрибають на нього й, відразу испражняясь або годуючись на ньому, легко можуть заразити чумою. Звичайно, чуму легко передає й людська блоха. От чому в минулі століття так часто були епідемії чуми. Тепер у місцях, де розмножуються в масі гризуни (у нас у напівпустелях Середньої Азії, у степах Забайкалья й т.п.), час від часу серед гризунів відбуваються спалаху чуми, але контроль за такими місцевостями й налагодженою протичумною службою виключають поширення чуми серед людей.
Дивна блоха живе в тропіках. Ця дрібна (1 мм), відома ще К. Линнею блоха Dermatophilus penetrans, батьківщина якої – тропічна Америка, розселилася, будучи завезеної людиною, і по всій Африці, і на Мадагаскарі. Запліднена самка впроваджується в шкіру людини, гризуна або іншого тварину-хазяїна, ссе кров, і під шкірою її черево пузиревидно розширюється (мал. 431, 5). На шкірі біля тіла блохи утвориться виразка, що часто гноїться, через яку блоха вистрілює свої яйця. Якщо таку блоху в ранці роздавити, починаються небезпечні запалення. В економічно нерозвинених країнах живучі в тяжких умовах нерухомі хворі сильно страждають від цієї блохи. У гризунів нерідко відбувається обламування пальців кінцівок, на яких поселяються ці блохи, що викликають сильні запалення.
Блохи — загін комах, що важко зблизити з іншими групами. По будові личинки вони нагадують двокрилих, лялечка й деякі деталі будови дорослих бліх дозволяють зближати їх з жуками.