ЗАГІН РУЧЕЙНИКИ (TRICHOPTERA)

На дні багатьох прісних водойм — чистих швидких струмків і зарослих ставків — можна виявити дивні суті, які живуть у трубчастих будиночках, що споруджують ними з різних дрібних часток, що лежать на дні. Залежно від того, які дрібні предмети лежать на дні, і залежно від виду комахи будиночки можуть бути побудовані з різного матеріалу. В одне це спорудження з великих піщин, в інших з камінчиків або раковинок дрібних молюсків, нерідко це трубочка, що складається з невеликих уламків гілочок або відмерлих частин водяних рослин, і т.д. «Будівельний матеріал» міцно скріплений павутинними нитками. Ці будиночки будують личинки ручейников.
Дорослі ручейники — досить ніжні комахи, схожі на волосатих молів (мал. 310). Відрізнити ручейника від метелика легше всього саме по крилах – у метеликів крила покриті лусочками, а в ручейников – волосками. У спокійному стані їх темноокрашенние крила складаються кровлеобразно на спині. Голова досить велика з фасеточними очами й звичайно з 3 простими вічками між ними.
Вусики довгі, нитковидні, ротові органи скорочені, зокрема зовсім немає жвал, а інші ротові частини перетворені в короткий хоботок з язичком. Дорослі ручейники не харчуються, але можуть пити воду. Ноги, що закінчуються 5-члениковими лапками, досить стрункі. Ці в загальному малопомітні непоказні комахи літають неохоче й мляво.
Після спарювання самки ручейников відкладають у воду студенистие грудочки яєць — «ікру». З яєць виходять личинки, які в більшості видів з місця в кар’єр починають будувати собі павутинний чехлик із шовкової нитки, виділюваної видозміненими слинними залозами. Чехлик інкрустується підходящими дрібними частками, що лежать на дні й доступними личинці. Включення в чехлик твердих предметів робить його прочнее й міцніше. А надійний захист необхідний личинці ручейника. Справа в тому, що вона ніколи не виходить із води й дихає всією поверхнею шкіри всього подовженого черевного відділу тіла. Черевце личинок ручейников має не тільки дуже тонкі, легко проникні (а раз так, то й легко ранимі) покриви, але нерідко несе й численні ще більш ніжні зяброві вирости, що збільшують поверхню газообміну з водою. Пучки зябер бувають і на задніх відділах грудей.
Якщо навколо все спокойно, личинка плазує по дну, тягаючи на собі чехликдомик. При русі личинка висуває із чех лику голову й грудний відділ, на якому перебуває 3 пари досить довгих і чіпких виставлених уперед ніг. Втім, передні ноги бувають нерідко коротше, ніж інші, а в деяких личинок ручейников тільки дві пари ніг. Голова й грудні сегменти, що виступають із чехлика, мають щільні покриви. Дивна голова в личинок ручейников – на ній немає вусиків. У личинок різних комах з повним перетворенням вусики бувають різної довжини, але рідко вони редукуються настільки, що стають зовсім нерозрізненими, як це буває в личинок ручейников. Ока в личинок мають вигляд темних цяток і складаються з декількох простих вічок (не більше 6 з кожної сторони голови). Ротовий апарат личинок на противагу дорослим ручейникам добре розвинений, він гризучий. Личинки харчуються й рослинною їжею, зскрібаючи м’які тканини зазубреними щелепами, і тваринної. Чехлик служить личинці ручейника не тільки постійною бронею, що захищає черевце, але й притулком: у випадку небезпеки личинка вся втягується в «будиночок», вхідне отвір у який закриває своєю щільною й міцною гладкою головною капсулою. Задній кінець тіла личинки ручейника втримується в чехлике за допомогою пари спрямованих уперед потужних крючковидних відростків. Тому личинка може швидко сховатися в чехлик. Утримуючи будиночок гачками, личинка тягає його за собою, не гублячи й тільки добудовуючи в міру росту.
Яких же личинок ручейников легко зустріти в наших водоймах?
У швидких струмках із прохолодною водою й кам’янистим дном під каменями легко виявити трубчасті будиночки стенофила (Stenophylax stellatus), споруджені з акуратно прироблених друг до друга великих піщин (мал. 311, 1). Личинка легко піднімає свій будиночок, передній край якого каптуром нависає над головою личинки, роблячи її непомітної для пропливаючих зверху риб. Есди зашкодити чехлик личинки, вона відразу намагається його полагодити, підбираючи передніми ногами піщини потрібної величини. Вона приладжує їх до ушкодженого краю чехлика, відкидає менш припасовані, пробуючи й відбираючи найбільш підходящі. Личинка приклеює піщини, що застигає в шовковисту нитку слиною, багаторазово охоплює їхніми нитками, зв’язуючи піщини один з одним, у результаті чого чехлик виявляється дуже міцним. Після лагодження стінок будиночка личинка ретельно вистилає внутрішню його поверхню декількома шарами шовкової павутинки. Якщо личинку обережно витягти із чехлика й помістити в судину, на дно якого накидати замість піску бісеру, вона зробить собі будиночок із дрібних яскравих бусинок. Харчуються личинки стено
В озерах, у якому впадають струмки, у більше відкритих місцях на дні живуть личинки апатании (Apatania). Їхні будиночки за формою нагадують ріг (мал. 311, 4). З боків будиночка апатании вправлені більші піщини.
У дрібних піщаних місцях роблять свої побудовані з піщин будиночки личинки моланни (Molanna angustata). У моланни будиночок, якщо на нього дивитися зверху, широкий і плоский. Центральна трубчаста частина, у якій сидить личинка, зроблена з більших піщин, але до неї з боків приладжені як би крила з більше дрібних піщин і такий же каптур. У цілому чехлик має вигляд досить великого щитка, довжина його більше 2 див (мал. 311, 5). Рухається личинка моланни зі своїм чехликом поштовхами.
У густих заростях рослин тримаються личинки фриганей (Phryganea), що роблять свої трубчасті будиночки з нагризених чотирикутних, як короткі дощечки, шматочків рослин (мал. 311, 5). Часто такі будиночки зберігають навіть зелене фарбування – шматки водяних рослин у воді довго зберігають життєздатність. У фриганей будиночок простора й довгий, личинка в ньому може вільно бігати. Задній кінець такого будиночка-трубки відкритий, і, якщо личинку виштовхнути із чехлика, вона швидко пробіжить по його поверхні й спритно прошмигне в нього із заднього кінця. Фриганея – велика комаха, довжина дорослої личинки близько 4 див. Хоча личинки фриганей, роблячи чехлики, відкушують шматочки рослин й якщо буде потреба, особливо влітку й восени, сидять в основному на рослинній дієті вони не вегетаріанці. Охотнее личинки фриганей їдять личинок комарів й інших дрібних безхребетних.
На дні зарослих ставків звичайні личинки лимнофилов (Limnophilus). Будиночки деяких видів лимнофилов досить схожі один на одного. Личинка будує будиночок з різних твердих дрібних предметів, що лежать на дні. Отут можуть бути й дрібні набряклі затонулі палички, і маленькі раковини молюсків, і хвоинки, і інші рослинні залишки, але камінчики й піщини лимнофилами не використаються. Якщо личинку лимнофила вигнати з будиночка й будиночок забрати, вона, випускаючи липкі прядильні нитки й неспокійно вертячись, спершу робить із чого потрапило тимчасовий будиночок, а потім, відчувши, що черевце якось захищене, починає робити постійний будиночок, ретельно вибираючи міцні частки й гарненько приганяючи їхній друг до друга.
У Північній Америці поширене улитчатие ручейники (сімейство Helicopsychidae), що роблять собі спірально звиті чехлики, настільки схожі на раковинки равликів (мал. 311, б), що навіть зоологи, перш ніж упевнено сказати, що їм зустрілося — раковина або будиночок ручейника, повинні дуже уважно придивитися.
Хоча личинки ручейников і дуже добре пристосовані до життя у воді, все-таки серед форм, що будують чехлики, є й такі, які залишили водне середовище й перейшли до життя на суші. Такий сухопутний ручейник (Enoicyla pusilla), що живе в букових лісах Західної Європи (мал. 312). Цікаво, що в цього ручейника самки безкрилі. Личинки сухопутного ручейника живуть у підстилці й серед мохів, що покриває стовбури дерев. Ця личинка уникає води й, коли після сильних дощів шар опалих листів сильно намокає, переселяється на стовбури дерев. Будиночок личинка робить із дрібних шматочків опалих листів.
Хоча життя в чехликах і характерна для більшості личинок ручейников, представники деяких сімейств ведуть інший спосіб життя, незважаючи на те, що мають прекрасно розвинені прядильні залози. У неглибоких і нешвидких річках у заростях рдестов й інших водяних рослин зустрічаються прикріплені до водяних рослин ніжні, ледве помітні прозорі трубочки (мал. 313).
Вони коливаються струменями розмірно поточної води. Звичайно таких трубочок в одному місці буває багато – ціле скупчення. Роблять їхньої личинки нейреклипса (Neureclipsis bimaculata) з сімейства полицентропид (Polycentropidae). Якщо перенести ці трубчасті утворення в стоячу воду, наприклад помістити в цебро з водою, вони спадутся й стануть непоказними – біг води надувало й підтримувало форму цих тонких підводних сачків. Якщо розглянути таку трубочку в бинокуляр, видно, що це й впрямь мережа – мережа, чудово сплетена, із дрібними однотипними комірками. Плетуть ці трубчасті мережі вузькі довгі личинки, що живуть без чохла й не мають зябер. Личинки (мал. 314) будують собі в текучій воді не будиночки, а тенета – ловчі мережі, у які попадають проносимие плином дрібні ракоподібні, личинки поденщин й інших тварин, що стають видобутком нейреклипса. У воді хижа личинка цього ручейника ловить видобуток так, як на суші це роблять павуки-тенетники!
У більших рівнинних ріках — у водах Волги, Дону, Дністра — розвивається багато ручейников гидропсихид (сімейство Hydropsychidae). Личинки гидропсихид роблять тенета із прямокутними комірками, а самі сидять поруч у легені чехлике з тонких ниток (мал. 315).
Варто потрапити в тенета дрібному рачкові або комасі, як хижі личинки (їхні розміри досягають приблизно 2 див) вискакують із укриття й вистачають видобуток своїми сильними щелепами!
У вигляді мішечків (мал. 316) роблять ловчі мережі личинки плектрокнемий (Plectrocnemia). Цікаво, що такі спеціалізовані ловці водного видобутку, як гидропсихиди й плектрокнемии, можуть виходити й на сушу. На відстані десятків метрів від струмків у лісовій підстилці знаходили цих личинок, де вони жили, звичайно, не роблячи ніяких ловчих мереж.
Втім, деякі личинки ручейников (сімейство Rhyacophilidae) і у воді не роблять складних споруджень. Плазуючі по кам’янистому дну чистих холодних струмків гарні зеленувато-сині личинки риакофил (Rhyacophila nubila), (мал. 311, 7), що досягають довжини 2, 5 див, тільки випускають нитка, що втримує личинку від зносу водою. Ці хижаки чіпляються за дно й за виділювану ними нитка ногами й прикріпними гаками на задньому кінці черевця й чекають видобуток. Швидкому схоплюванню видобутку личинкам риакофил допомагає те, що в них сильні щелепи спрямовані прямо вперед, як у хижих личинок жужелиць.
Розвиток ручейников триває звичайно 1 рік, але у великих північних видів й 2— 3 роки.
Ознайомлення навіть із деякими представниками личинок ручейников показує, наскільки різноманітні їхні звички й особливості. А дорослі ручейники не харчуються, тільки розмножуються, і всі ведуть подібний спосіб життя. Тому зрозуміло, що розпізнавати личинок ручейников порівняно легко (у різних видів неоднаковий не тільки спосіб життя, але неоднаково й будова окремих частин тіла), а види дорослих ручейников можуть розпізнавати тільки ентомологи, спеціально їх вивчаючі.
Знайомство з ручейниками показує також, що не тільки вивчення будови різних частин тіла тварин дозволяє добре їх розрізняти й розпізнавати, але й поводження (находящее вираження, наприклад, у спорудженні чехликов тієї або іншої форми) може бути використано систематиками як надійна ознака. На це вперше звернув увагу засновник порівняльної зоопсихологии росіянин зоолог В. А. Вагнер.
Багато своєрідного в житті й розвитку ручейников. У більшості комах з повним перетворенням лялечка майже нерухома й, якщо личинка й доросла комаха живуть у різних середовищах, личинка перед окукливанием полегшує дорослій комасі влучення в сприятливі для нього умови, наприклад: такі пристосовані до життя у воді личинки, як личинки жуков-плавунцов, перед окукливанием виходять із води й зариваються в землю. Інакше поводяться ручейники. У них лялечка починає своє життя в чехлике, спорудженому ще в стадії личинки, потім вона якийсь час живе вільно в товщі води, а останній етап життя лялечки, перед перетворенням її в доросла комаха, протікає в повітряному середовищі.
Лялечка в ручейников вільна (мал. 317). Це в загальному така ж пристосована до життя у воді стадія, як і личинка. Життя лялечки легко простежити на прикладі стенофила, з розгляду якого було почате знайомство з личинками ручейников. Перед окукливанием личинка вибирає більше спокійну ділянку водойми й, прикріплюючи чехлик до каменю, заплітає його кінці так, щоб у кожному був отвір для вільного доступу води. Коли личинка окуклится, лялечка усередині чехлика робить увесь час коливальні рухи, упираючись у стінку чехлика виростом на підставі черевця. Для прочищення отворів у куколкд на верхній губі є сильні щетинки й на задньому кінці тіла очисні відростки. Вчасно дозрівання лялечка прориває своїми потужними зубчастими щелепами (несхожими на личиночние, а тим більше на практично відсутні щелепи дорослих ручейников) передній кінець чехлика й, вийшовши з нього, починає швидко плавати на спині, як клопи-гладиши, роблячи гребні рухи довгими, постаченими плавальними волосками середніми ногами. Добравшись до каменю, береги або рослини, лялечка чіпляється за нього й виповзає з води. Важко назвати лялечку ручейника «спочиваючою стадією», як часто називають лялечок комах!
На повітрі лялечка починає розмірно рухати черевцем, у неї відкриваються дихальца, тіло роздувається й відбувається останнє линяння — через поздовжню щілину на спинній стороні грудей і голови виходять дорослий крилатий ручейник. Ті ручейники, личинки яких живуть не в чехликах, перед окукливанием споруджують собі чехлики. Спосіб життя лялечок досить однотипний.
Відомо близько 3000 видів ручейников— вони поширені в основному в нежарких місцевостях. У СРСР відзначено близько 600 видів.
По системі великого знавця цих комах А. В. Мартинова ручейники діляться на 2 підзагони. Підзагін целънощупикових (lntegrilpia.) названий так, оскільки в дорослих комах останній членик щелепних щупиків простий, не розділений на кільця, цей підзагін включає ручейников, в основному делающих собі будиночки. Підзагін колъчатощупикових (Annulipalpia) названий так по розділеним на колечка щелепним щупикам і включає, зокрема, що не роблять будиночків гидропсихид і риакофил.
Усього в межах загону різні ентомологи виділяють від 13 ін 16 сімейств.
Ручейники — безсумнівно корисна група комах, їхніми личинками харчуються промислові риби наших рік. У гірських струмках личинками стенофилов харчуються форелі, поїдаючи їх, незважаючи на міцні піщані будиночки.