ЗАГІН ВИСЛОКРИЛИЕ (MEGALOPTERA)

Цей невеликий по числу видів загін (усього кілька десятків видів) включає комах великого або середнього розміру з 4 сітчастими однотипними крильми; поперечні жилки крил нечисленні. Вусики щетинковидние, многочлениковие (більше 40 члеників). Ротові органи спрямовані вперед; фасеточние ока великі. Всі лапки 5-члениковие. Личинки вислокрилок живуть у воді й дихають розчиненим у ній киснем за допомогою зябрових придатків черевця.
У нашій країні зустрічаються представники сімейства вислокрилок (Sialidae), що ставляться до роду Sialis. Звичайна вислокрилка (S. lutaria) чорна з жовтуватими плямами на голові й грудях, з темними крильми; у розмаху крил досягає 30 мм. Інші пологи цього сімейства зустрічаються в Північній і Південній Америці, в Австралії, на Тасманії й Мадагаскарі – таке поширення, а також багато рис будови вказують на більшу стародавність цього небагатого видами сімейства.
Вислокрилки в польоті дуже незграбні; найчастіше їх можна зустріти на рослинах і колодах у берегів водойм.
У квітні — травні на берегах струмків й інших водойм відбувається розмноження вислокрилок, самки яких відкладають компактні купки довгастих сірих яєць, що розташовуються тісно поруч один з одним, іноді в кілька рядів; яйце на вершині несе довгий відросток. Вихідна маленька чорна (близько 1 мм) личинка спрямовується до водойми, у якому й проходить все її життя. Живуть личинки в дна водойм, харчуючись червями-трубочниками, личинками мотиля й іншими безхребетними. Живучи у воді, личинка не має потреби в підйомах до поверхні, подих забезпечується 7 парами рухливо зчленованих із черевцем довгих членистих відростків. Непарний нечленистий відросток завершує задній кінець черевця (мал. 233). Життя личинки триває 2 роки – навесні на третій рік після вилупления виросла личинка, що має довжину до 25 мм, виповзає з води, заривається в ґрунт неподалік від водойми й у земляний колибельке окукливается.
У Північній Америці й у південній півкулі, особливо в тропіках, поширені представники іншого сімейства — коридали (Corydalidae). Деякі з них досягають дуже великих розмірів. На Юнане й в інших частинах Південно-Східної Азії зустрічається китайський коридал (Acanthocorydalis kolbei), у розмаху крил сягаючий 18 див. У коридалов чудовий підлоговий диморфізм: у самок щелепи по довжині такі ж, як голова, а в самців у багато разів длиннее (рис 234). У личинок коридалов і близьких до них хаулиодов (Chauliodes) зяброві вирости є на 8 члениках черевця, а крім того, у підстави перших 7 виростів є додаткові пучки зябрових ниток.
Усе личинки вислокрилих — хижаки, у свою чергу поїда охоче рибами, і можуть розглядатися як безсумнівно корисні комахи.