ПІДЗАГІН ТРУБКОХВОСТИЕ ТРИПСИ (TUBULIFERA)

У трубкохвостих трипсов кінець черевця витягнуть у трубку, а яйцеклад відсутній. У зв’язку із цими морфологічними особливостями вони не можуть відкладати яйця усередину рослинних тканин і тому приклеюють їх, часто купками, до тієї або іншої частини рослини (на листи, на колосся й т.д.) або відкладають у тріщини кори. Серед трубкохвостих трипсов переважають мешканці кори дерев, що зустрічаються звичайно або під корою відмерлих і суків, що загнили, стовбурів і пнів, або на лишайниках, що виростають на деревах. Представників цього підзагону можна знаходити також у моху й під опалими листами. У дерні й у копицях сіна зустрічається самий великий трипс Палеарктики – Megathrips nobilis, самка якого з розтягнутими в період яйцекладки сегментами черевця досягає довжини майже 0, 5 див.
Серед трубкохвостих трипсов також є цілий ряд шкідливих видів. Так, у СРСР майже всюди розповсюджений пустоцветний трипс (Haplothrips aculeatus). Він зустрічається на різних рослинах, у тому числі на житі й кукурудзі. Ушкоджуючи ці культури, він викликає так називану «череззерницю». Останнім часом на посівах злаків в Узбекистані серйозне значення як шкідник придбав пшеничний трипс (И. tritici), різке наростання чисельності якого було викликано освоєнням під посіви злаків більших масивів цілинних земель.