ЗАГІН ПУЗИРЕНОГИЕ АБО ТРИПСИ (THYSANOPTERA АБО PHYSOPODA)

Трипсов легко відрізнити від всіх інших комах внаслідок своєрідної будови їхнього голови, крил і ніг. Це малюсінькі комахи з подовженим тілом, що звичайно не перевищує 0, 5-1, 5 мм. Тільки в тропічних країнах відомі трипси довжиною до 1 див. Голова трипса відрізняється сильно скошеним чолом і трикутною нижньою губою, завдяки чому нагадує конус, звернений своєю вершиною вниз і назад. Вусики короткі з невеликою кількістю члеників (6-9).
Ротовий апарат колючо-сисний; у ньому є три колючі щетинки, які рухаються по жолобку, що перебуває на внутрішній стороні нижньої губи. Ці щетинки являють собою змінені внутрішні лопати двох нижніх щелеп і верхню ліву щелепу. Верхня права щелепа в них недорозвинена. Щетинки є не тільки колючим знаряддям; завдяки жолобчастим поглибленням на парні (нижнечелюстних) щетинках вони являють собою смоктальну трубку. Така будова ротового апарата визначає характер харчування трипсов. Більшість із них харчується соками рослин. При цьому покриви рослини проколюються непарною щетинкою, після чого рана заглиблюється парними щетинками й по утвореній ними смоктальній трубці висмоктують соки, що, надходять у травну порожнину комахи. Однак не всі трипси растительноядни, є серед них і хижаки, що харчуються соками інших дрібних комах і кліщиків.
Досить своєрідний літальний апарат цих комах: обидві пари крил у них вузькі, довгі, усаджені по краї бахромою ресничек, отчого трипсов часто називають бахромчатокрилими (Thysanoptera). Жилок на крилах дуже мало: крім жилки, що йде по краї крила, є всього дві або одна поздовжня й трохи поперечних. Завдяки такій конструкції крил поле в трипсов своєрідний – вони перепурхують із рослини на рослину в пошуках їжі або місць откладки яєць. Тривалі польоти в них рідкі, звичайно пов’язані з перельотами з однієї кормової ділянки на іншій. Такі перельоти можуть бути масовими, як це має місце в хлібного трипса (Limothrips cerealium), коли він цілими хмарами перелітає з одного поля на інше. У ряду видів крила можуть бути вкороченими або навіть зовсім отсутствовать. Іноді той самий вид може зустрічатися в природі у вигляді трьох форм: довгокрилої (forma macroptera), короткокрилой (f. brachyptera) і безкрилої (f. aptera).
Є в трипсов і ще одна назва — пузиреногие (Physopoda), що характеризує особливість будови їхніх ніг: ноги вкорочені, зі стовщеними стегнами, їхньої лапки складаються всього з 1—2 члеників, коготки маленькі, у вигляді двох з’єднаних між собою пластинок, між якими розташовується пузиревидная присоска. Цей присасивательний апарат приводиться в рух особливими м’язами. При піднятій нозі комахи оболонка присоски утягнений усередину й має форму келиха; при наступании ноги на субстрат оболонка розправляється й у присосок нагнітається з тіла рідина, туго наповнюючи неї. Така конструкція ноги забезпечує швидке пересування трипса по рослині або по ґрунті з фіксацією тіла на субстраті в момент припинення руху. Характерно, що деякі трипси можуть робити досить різкі стрибки, відштовхуючись при цьому черевцем.
У трипсов добре виражений підлоговий диморфізм. Як правило, самці в них відрізняються від самок менш великими розмірами й більше струнким тілом; можуть вони також відрізнятися й фарбуванням тіла. Що стосується вкорочення крил, то воно по-різному проявляється в різних видів: в одних випадках короткокрилими або безкрилими бувають самці, в інші – самки; іноді обидві підлоги бувають частиною з недорозвиненими, частиною із цілком розвиненими крильми.
Завдяки своєму тісному зв’язку з рослинами, на яких у більшості трипсов протікає їхнє життя, ними заселена вся суша. Найбільша кількість представників загону падає на тропіки й субтропіки; у міру наближення до полюсів число видів цих комах значно зменшується. У цей час відомо понад 2000 видів трипсов, з яких у СРСР зустрічається всього близько 230.
Більшість трипсов живе у квітках або суцвіттях рослин, де вони в пошуках їжі плазують між тичинками й пелюстками. Одні з них при цьому харчуються нектаром, інші ж висмоктують соки із тканин зав’язей, квітколожа або плодів, що розвиваються. Дуже часте суцвіття або квітка для них є тим місцем, де протікає весь їхній життєвий цикл – від яйця до імаго. Харчування зав’язями квіток звичайно приводить до недорозвинення насінь хазяїн-хазяїна-рослини-хазяїна, що визначає їхню негативну роль на посівах культурних рослин. Роль трипсов у запиленні рослин дуже мала, тому що вони рідко перелітають із рослини на рослину й при цьому переносять на собі незначна кількість пильцевих зерен.
Інші види зустрічаються на листах як трав’янистих рослин, так і деревних. Часто можна знайти трипсов під корою й на корі дерев і пнів, на лишайниках, у моху й під опалими листами.
Яйця трипсов порівняно великі, з тонкою прозорою оболонкою. Вихідні з них личинки схожі на дорослих, але відрізняються значно меншими розмірами, меншою кількістю члеників вусиків, більше м’якими покривами й відсутністю крил. Фарбування в них буває білуватої, жовтої або червоної. Після другого линяння личинка перетворюється в пронимфу, у якої з’являються зачатки крил. Вусики в пронимфи, так само як й у личинки, спрямовані вперед, але відрізняються зрощенням деяких члеників. Після третього линяння з’являється дійсна німфа; її легко довідатися по своєрідному виді вусиків: вони загнуті назад і покриті шкірними чехликами. У деяких видів німфа линяє, образуя другу нимфальную фазу.
Розвиток трипсов протікає досить швидко: яйце розвивається від декількох днів до двох тижнів, личиночние фази— 1—4 тижні, пронимфа — 1—3 дні й тільки в стані німфи комаха може перебувати досить довго — до 2 місяців. Укороченность циклу розвитку визначає те, що некоторие види можуть давати за рік кілька поколінь.