ПІДЗАГІН БЕЛОКРИЛКИ (ALEURODOIDEA)

Белокрилки одержали свою назву тому, що їхні крила, як і все тіло, покриті восковим порошкоподібним нальотом, що нагадує борошно. Ці ніжні комахи ледь досягають 3 мм у довжину. Дорослі самці й самки складають вузькі, однаково розвинені крила так, як це роблять моли, що й робить їх схожими на перший погляд на дрібних чешуекрилих (рис 204). Якщо торкнути рослину, на якому сидять крилаті белокрилки, вони відразу легко злітають, але прагнуть скоріше сісти де-небудь на нижній поверхні листів.
У белокрилок досить складний розвиток. Яйця їх з невеликою стеблинкою.
Вихідна рухлива плоска овальна 6-ногая личинка із двома очними цятками на голові відшукує підходяще для харчування місце на рослині й притискається до його поверхні, підтискаючи під себе ноги. Воскові залози виділяють навколо личинки воскової бар’єр, що щільно прикріплюється до поверхні листа або кори. Уже після першого линяння в личинки сильно зменшуються ноги й вусики й вона стає нерухомою. У личинки четвертого віку міняється й форма тіла – воно здувається, перебуваючи під захистом воскової капсули (мал. 205). У цей час личинка перестає питатьсяг у її тілі йде перебудова організації, як у лялечці, – заставляються крила, довгі ноги, вусики й інші органи дорослої белокрилки.
Деякі белокрилки сильно шкодять цитрусовим (цитрусова белокрилка — Dialeurodes citri), особливо в жарких субтропіках.
У нас звичайна нешкідлива белокрилка на молочаї й чистотілі (Aleurodes protelella). «Батько систематики» Карл Линней описав її як метелика, до того вона схожа на моль! Є в нас белокрилки на капусті (A. brassicae) і суниці (A. fragariae), що не приносять особливої шкоди.