ПІДЗАГІН ЛИСТОБЛОШКИ (PSYLLOIDEA)

Відомо близько 1000 видів листоблошек. Це дрібні комахи, за формою тіла схожі на цикадок, а по розмірах, ніжності покривів і способу життя вони нагадують попелиць. У СРСР зустрічається близько 100 видів листоблошек, деякі з них шкодять садовим культурам. Самі великі листоблошки – австралійські крейси (Creiis), що досягають усього 6 мм. А наші листоблошки менше 3 мм.
Для листоблошек характерні многие риси, що зближають їх по способі життя з попелицями. Як і тли, листоблошки ссуть так багато соків з рослин, що не засвоюють весь цукор, що втримується в їжі, і екскременти в них солодкі. Тому листоблошек часто відвідують мурахи. Деякі листоблошки, особливо в личиночной стадії, здатні виділяти воскові нитки, що захищають від втрати вологи; крім того, цих комах від висихання захищають й їхні солодкі виділення. У тропіках деякі листоблошки викликають утворення галлів на листах, а харчування наших видів на листах часто викликає їхнє скручування.
Звичайний у нас вид листоблошек — так називана яблунева мідяниця («медвяница» — Psylla mali, мал. 203). У цієї мідяниці зимують яйця, відкладені в підстав бруньок на нових пагонах яблунь. Личинки забираються в бруньки, що розпускаються, і бутони й висмоктують їх – у результаті бруньки не розвиваються, а бутони обпадають. Личинки спершу жовтий-жовту-жовте-жовта-оранжево-жовті, а потім зеленіють. Личинки виділяють багато цукру, і пагони, ушкоджені ними, неприємно липкі на дотик. На початку літа відбувається окрилення мідяниць – перетворення в зелених крилатих комахах. Якщо їх багато, то на дереві лунає шурхіт, викликане тим слабким стукотом, що виникає, коли маленька комаха сідає на лист. Кілька видів мідяниць відомо на груші, причому в грушевої мідяниці (P. pyricola) перезимовують і дорослі особини, і личинки. На вільсі вільхова листоблошка (P. alni) виділяє воскові нитки, а живуча на ситнику й осоках лівія (Livia juncorum) робить галли на квітах. З мідяницями на культурних рослинах доводиться вести боротьбу хіміч