ЗАГІН БАБКИ (ODONATA)

Хто не знає бабок, хто не любувався їхнім польотом — іноді стрімким, що іноді майже ширяє? Чиї погляди не залучали блиск веселки, що іноді переливають всіма квітами, крил, яскраве фарбування їхнього тіла? У кожного народу є своя назва для бабок, і часто не одне! Це показує, що здавна бабки залучали до себе увага. Багато поетів – В. Ґете, А. Толстою й іншою, натхненною красою й добірністю цих комах, писали про їх вірші.

Бабки характеризуються струнким, витягнутим, іноді яскраво пофарбованим або блискучим тулубом, великої добре відособленої від нього головою, більшу частину поверхні якої становлять величезні очі (табл. 32). Вусики в бабок маленькі, малопомітні. У бабок дві пари прозорих крил, пронизаних густою мережею дрібних жилок, у передній частині крил біля вершини є темні цятки, що служать стабілізаторами, що не дають тонким крилам вібрувати при польоті.
Більшість бабок літає вдень у самі жаркі годинники. Їх буває особливо багато по берегах водойм, але нерідко цілі зграї їх носяться по узліссях лісу. На лету вони ловлять свій видобуток – комаров-дергунов, дійсних кровососущих комарів й інших дрібних комах. Якщо шпилькою відігнути бабці нижню губу й розсунути щелепи, видно, яка величезна паща в цих ненажерливих хижаків!
Хоча бабки прекрасно літають, крила їх роблять досить прості рухи, і нашому ентомологові Ю. М. 3алесскому вдавалося змусити бабок літати на «протезах»: він обрізав бабці крила, залишаючи тільки підставу крила, до якого обережно приклеював крило іншої бабки або навіть метелика, і бабка на чужих крилах, хоч і погано, але літала!
Діяльні бабки в теплий час дня, на сонце. Увечері, коли темніє й стає прохолодно, бабка сідає на камишинку або гілку й у застиглому, млявому стані проводить ніч, знову починає літати, зігріта яскравим ранковим сонцем.
,
Спарювання бабок (табл. 33, 34) відбувається в повітрі: самець відкладає сперматофор у ямку на особливому виступі третього членика свого черевця. Потім він вистачає за шию самку клешнеобразними придатками заднього кінця черевця й тягає її доти, поки вона не підніме до сперматофора задній кінець черевця, на якому перебуває половий отвір. Такі попарно літаючі бабки мають у цей час вид кільця (табл. 34, III).
Запліднена самка відкладає яйця або прямо у воду у вигляді студенистих коконів, або в підводні або навіть у надводні частини рослин, як це роблять лютки, прорізаючи яйцекладом надріз у корі.
З яєць виходять живучі й личинки, що розвиваються у воді, мало схожі на дорослих комахах. Правда, і в них величезні, фасеточние ока, але дивно відрізняється будова нижньої губи. Такої нижньої губи немає ні в яких інших комах. Нижня губа величезна, утворююча так називану маску. Якщо подивитися на голову личинки бабки знизу, відразу впадає в око притягнута до неї широка пластинка із двома пазурами на передньому краї. Це і є маска. Якщо захопити таку маску кінчиками пінцета й відтягнути вперед, видно, що вона довга, члениста, здатна викидатися вперед (мал. 182). Швидко висуваючи вперед таку маску, хижа личинка схоплює свій видобуток, потім, складаючи нижню губу, підносить її до міцних верхніх щелеп й, утримуючи жертву гачками маски, поїдає її.
Личинки дрібних бабок харчуються личинками комах, наприклад поденщин і комарів, дрібними водними хробаками й іншими безхребетними. Личинки більших видів наважуються нападати на мальків риб і пуголовків. На відміну від дорослих бабок у личинок (називаних, як і личинки поденщин, наядами) вусики більше довгі, нитковидні. Ноги личинок бабок теж длиннее й подвижнее, чим у дорослих.
Подих у личинок бабок, як й у дійсних водних тварин, здійснюється за рахунок кисню, розчиненого у воді. Вони не повинні підніматися до поверхні води або вилазити на берег, щоб дихати. Розчинений у воді кисень проникає в організм личинки бабки не тільки через кожної більше тонка ділянка покривів, але в основному через поверхню спеціальних дихальних органів.
У личинок більше дрібних равнокрилих бабок (лютки, стрілки) дихальними органами служать листоподібні трахейні зябра, що перебувають на задньому кінці черевця (мал. 183, 2). Трахейними вони називаються тому, що їх пронизує густа мережа трахейних трубочок.
Подих за допомогою трахейних зябер здійснюється дуже складним шляхом — кисень проникає через покриви зябер у гемолімфу, а відтіля виділяється в трахеї, по яких уже в газоподібному стані він переноситься до всіх частин тіла, як це має місце й у всіх комах, що живуть на суші й дихають кисні повітря. Такий спосіб подиху показує, що такі комахи, як бабки, мали предків, личинки яких жили на суші й удруге перейшли до життя у воді. Про це свідчить і наявність у личинок багатьох бабок однієї пари дихалец, службовців для повітряного трахейного подиху. Трахейні зябра служать личинкам бабок не тільки для подиху, але й для руху – вони діють, як хвостовий плавець риби, коли личинка перепливає з місця на місце.
Навіть у тих бабок, у яких є трахейні зябра, більша частина споживаного кисню надходить в організм не через них, а через стінки задньої кишки. Показово, що ті личинки стрілок або люток, у яких штучно вилучені трахейні зябра, можуть як ні в чому не бувало жити й розвиватися. Личинки, якщо їх хто-небудь «схопить за зябра», самі обламують їх, як це робить зі своїм хвостом у випадку небезпеки ящірка (автотомія). Личинки з обламаними зябровими листочками дихають, набираючи воду через заднепроходное отвір у задній відділ кишечнику й виштовхуючи неї; кисень проникає в трахейну систему через багаті трахеями стінки задньої кишки.
У личинок великих бабок, таких, як коромисло й інші «неравнокрилие», взагалі не буває зовнішніх трахейних зябер і подих здійснюється тільки шляхом «вдихів» й «видихів» води через анальний отвір у задню кишку. Із силою виштовхуючи воду із заднепроходного отвору, личинка може швидким поштовхом спрямовуватися вперед, рухаючись за принципом дії реактивного двигуна. Такий тип руху спостерігається лише в представників деяких груп водних тварин, наприклад у медуз і головоногих молюсків.
У більше дрібних люток стадія личинкинаяди досить коротка — личинка виходить із яйця в другій половині літа, маленька личинка зимує, потім швидко росте, кілька разів линяє й у червні перетворюється в доросла комаха. Довше розвивається велика личинка коромисла, що живе 2 роки, що линяє за цей час 10-11 разів і тільки на 3-й рік преобертова в дорослу бабку.
У міру росту личинки в неї з’являються зачатки крил, і, коли личинка досягає остаточної величини, вона розстається з водним середовищем, щоб уже поза водою пройти останнє линяння й перетворитися в доросла комаха. Виросла личинка виповзає по стеблинці якої-небудь зростаючої з води травинки або по іншим предметах, що стирчать із води, – палям, ціпкам і т.п. – і приймає обов’язково таке положення, при якому передній кінець тіла спрямований прямо нагору. Вона міцно чіпляється за свою опору й стає нерухомою. От у цей час, що коли линяє востаннє наяда перебуває не у воді, а на повітрі, трахейна система й служить пристосуванням до повітряного подиху.
Після виходу з води личинка бабки обсихає, незабаром на її спині, а потім і голові з’являється тріщина й через деякий час через неї з останньої шкурки личинки вилазить доросла бабка, що витягає з оболонок ніг личинки свої кінцівки (мал. 184). молода, Що Вийшла зі шкурки наяди, бабка відповзає від старої оболонки й знову затихає. Її зморщені крила, що спершу не перевищують зачатків, що були в наяди, під тиском порожнинної рідини (крові) розправляються й затвердевают. На розправлення й затвердіння крил іде близько 6 годин.
Як уже згадувалося, бабки — відмінні літуни, і часто їх можна зустріти на далекій відстані від тих водойм, де вони вивелися. Нерідко вони перелітають цілими зграями, що дає їм можливість швидше заселити нові водойми.
Цікавий щодо цього приклад пустелі Кизилкум. За останні роки в ряді місць там знайдені більші запаси прісної або майже прісної артезіанської води, що дозволили створити нові ізольовані оазиси. Система зрошувальних каналів створила мережу водойм. І вже через кілька років після організації в таких штучних оазисах поливних господарств у них з’явилися бабки. Більше 100 км безводної пустелі відокремлює оазиси від найближчих водойм, і ця відстань виявилася перебореним бабками!
Здатність до польоту забезпечує виживання частини бабок і при висиханні водойм. А при підсиханні тимчасових калюж личинки бабок, що особливо не мають трахейних зябер, переповзають по траві в сусідні водойми. Це теж ломогает виживанню видів.
Бабок відомо більше 3000 видів, більше їх у теплих країнах.
Бабки — дуже древня група; добре збережені залишки викопних бабок відомі ще з відкладень кам’яновугільного періоду палеозойської ери. У цей час жили й гіганти серед комах – палеодиктиоптери (Palaeodictyoptera, мал. 185), родинні бабкам. Деякі з них, судячи з викопних залишків, у розмаху крил досягали 90 див.
ДО підзагону равнокрилих (Zygoptera, табл. 32, 1—6) ставляться стрункі бабки з тонким довгим черевцем. Ці бабки, коли сидять, тримають свої крила піднятими над черевцем. Ока в них досить далеко розсунуті. Сюди ставляться витончені лютки (Lestes), стрілки (Coenagrion), красуні (Calopteryx). У люток і стрілок крила прозорі, а в красунь (С. vfrgo) у самок крила світлі, димчасті, а в самців від підстави майже до вершини темно-сині. Лютки – самі дрібні з бабок. Самки всіх цих бабок мають яйцеклад і відкладають яйця в тканині рослин. Лютки й стрілки звичайно відкладають їх у підводні частини рослин; нерідко й самець і самка (наприклад, у лютки L. sponsa) по стеблах рослин опускаються до самого дна, причому самка увесь час відкладає яйця. Деякі види люток (L. viridis) відкладають яйця в надводні частини рослин (стебла, гілки). У таких випадках з яєць виходять ще що не сформувалися личинки (мал. 186) – так називані предличинки. Вони виповзають із надрізу на покривах росли

Неравнокрилие бабки (підзагін Anisoptera, табл. 32, 8, 10, 11) включають більших з наших бабок. У видів роду коромисло (Aeschna), наприклад в великого коромисла (A. grandis), крила злегка коричнюваті, груди й черевце коричневі із дрібними цятками – синіми в самця, жовтими в самки. Бабки (Cordulia)- зелені бабки із бронзовим відливом, наприклад зелена бабка (С. аепеа). Дуже гарні дійсні бабки (Libellula), наприклад самці плоскої бабки (L. depressa).
Бабки й дійсні бабки відкладають яйця у воду, на різні водяні рослини, кладки бабок мають вигляд студенистой ікри (мал. 180).
Практичне значення бабок невелике. У загальному переважає принесена ними користь – дорослі бабки ловлять різних дрібних літаючих комах, у тому числі багато кровососущих комах – комарів, мошок й ін. Личинок бабок охоче поїдають бентосоядние риби – коропи, лини й ін. Але личинки великих бабок (коромисла й ін.) можуть у рибницьких господарствах шкодити, поїдаючи мальків риб.