ЗАГІН СЕНОЕДИ (COPEOGNATHA АБО PSOCOPTERA)

Сеноедами називають дуже дрібних комах, довжиною від 1 до 5 мм, з нитковидними вусиками й дуже своєрідною будовою голови. Сеноеда завжди легко відрізнити від інших комах, якщо розглядати його голову збоку (мал. 173, А).
Впадає в око, що між сильно розвиненою опуклою лиштвою й верхньою губою вклинюється у вигляді поперечної смужки своєрідне кістякове утворення -н аличничек, що не зустрічається більше в жодному загоні комах. Характерний і ротовий апарат сеноедов. Верхні щелепи в них масивні, типові для гризучого ротового апарата. У нижні ж щелепах відбулася дуже сильна зміна: їхня внутрішня лопата відокремилася у вигляді довгої твердої палички, що далеко вдасться усередину черепа, де вона занурена в особливий щільний мішечок. На зовнішньому кінці паличка має невеликі зубці. Багата мускулатура надає більшу рухливість цьому органу, дозволяючи йому викидатися вперед, відхилятися вбік, обертатися й т.д. Паличка є знаряддям, за допомогою якого комаха роздрібнює їжу перед їжею. В основному сеноеди харчуються наземними зеленими водоростями, лишайниками, а також цвілевими й паразитичними грибами. Деякі з них харчуються органічними залишками, рослинною потертю, звідки й відбувається назва загону. Рідше вони вживають у їжу живі тканини вищих рослин.
Більшість сеноедов — крилатих комах: у них дві пари перетинчастих крил (рис 174), які в спокої кришеобразно складаються на черевці. Крила можуть бути або безбарвними, або з темними плямами й перев’язами; друга пара завжди менше передніх, зі спрощеним жилкованием. У ряду видів крила вкорочені або навіть зовсім відсутні.
У сеноедов спостерігається підлоговий диморфізм, що виражається найчастіше в тім, що в самців вусики більш густо покриті волосками, а очі сильно збільшені, майже кулясті. У деяких крилатих видів самки можуть бути короткокрилими або безкрилими.
Те, що сеноеди пристосувалися до харчування дрібними організмами — лишайниками, водоростями й грибами, забезпечило їхнє широке поширення, особливо в тропічних і субтропічних країнах. Відомо понад 1500 видів сеноедов, з яких у СРСР живе тільки близько 60.
У природі сприятливі умови для існування сеноедов створюються в лісах, як листяних, так і хвойних. Тут їх можна знайти на стовбурах і гілках дерев, а також на листах. Особливо привабливі для них стовбури й гілки, покриті лишайниками. Деякі види тримаються в лісовій підстилці, у сухій траві й навіть під каменями. Інші зустрічаються в гніздах птахів і комах.
Більшість видів сеноедов має кілька поколінь у році, при цьому часто яйця можуть розвиватися без запліднення. Самки за допомогою невеликого яйцеклада відкладають яйця або по одному, або невеликими купками на листах, хвоинках, у тріщинах кори на стовбурах і гілках. В одних випадках кладки яєць бувають прикриті зверху виділеннями прямої кишки, які, підсихаючи, утворять невеликі лусочки. В інших випадках кладки покриваються легкою павутинкою. Павутинна нитка виділяється в сеноедов особливим прядильним апаратом, протока якого лежить у жолобку, утвореному відповідними поглибленнями на нижній губі й на її язичку, що прикриває. Це єдиний випадок, коли в комах павутина виділяється з рота. Відкладені восени яйця зимують. Навесні з них лупляться маленькі личинки, по зовнішньому вигляді що нагадують уший, отчого їх іноді називають «деревними вошами». личинки, Що Вилупилися з яєць, або розповзаються в сторони й тоді ведуть одиночний спосіб життя, або ж залишаються на місці й тримаються невеликими «кулигами», улаштовуючи загальне павутинне гніздо. Личинки кілька разів линяють і після кожного линяння збільшуються в розмірах. У крилатих форм після скидання личиночной шкурки подовжуються зачатки крил.
Деякі сеноеди зустрічаються в житлових будинках, бібліотеках і музейних приміщеннях. Одні з них живуть у горщиках з домашніми квітами й харчуються звичайно рослинними залишками. Інші ж проникають у книжкові шафи, гербарії й колекції комах й у цих випадках можуть ушкоджувати музейні експонати. До таких видів ставиться так називана книжкова воша (Liposcelis divinatorius) – дуже дрібний сеноед, довжиною близько 1 мм, блідо-бурого або майже білого кольори, зовсім позбавлений крил. Книжкова воша поширена майже по всьому світлу. У природі живе в гніздах птахів; у будинках зустрічається в старих паперах і книгах. Може проникати в колекції комах і гербарії й, якщо вони недостатньо добре охороняються, наносить їм помітні ушкодження.
Трохи крупніше (до 2 мм) курна воша, або будинковий сеноед (Trogium pulsatorium), що відрізняється тим, що в нього є зародкові крила. Він ясно-жовтого цвіту, причому на верхній стороні черевця є червонуваті плями, що утворять поздовжні смуги. Живе будинковий сеноед у таких же умовах, як і книжкова воша; може зустрічатися в курних кутах кімнат. Цікаво, що він видає слабкі звуки, що цокають, ударяючи передньою частиною голови об папір або дерево.