ЗАГІН ВЕСНЯНКИ (PLECOPTERA)

У веснянок, як й у поденщин і бабок, личинки живуть у воді й дорослих комахах мають дві пари перетинчастих укріплених густою мережею жилок крил. Але на відміну від бабок і поденщин вони складають крила кровлеобразно на спині. Веснянки більше родинні щипавкам і прямокрилим, чим бабкам і поденщинам.
Веснянки мають сплощене в спиннобрюшном напрямку тіло. Це порівняно великі комахи з темними досить твердими покривами. Вони добре бігають, якщо їх потривожити, і бувають схожі на якихось жуків. Задні крила в них складаються веерообразно під захистом передніх, які, щоправда, лише небагато щільніше. Голова велика з довгими нитковидними многочлениковими вусиками. Ротові частини дрібні – дорослі веснянки не харчуються. Ноги у веснянок стрункі, бегательние, з 3-члениковой лапкою. Черевце 10-члениковое з парою членистих хвостових ниток (церков) на кінці.
Незважаючи на те що веснянки — великі комахи й по берегах рік зустрічаються нерідко, знають їх далеко не все. Це пов’язане з тим, що вони рідко й недовго літають, пофарбовані в темні тони й ведуть схований або малорухомий спосіб життя, сидячи на гілочках очерету, на корі зростаючих у берега дерев й у прибережній траві.
Років буває недовгим, після коротких зльотів самець підповзає під самку й виділяє сперматофор, що самка відразу підхоплює рухливими придатками полового отвору.
Яйця (мал. 168) веснянка якийсь час носить на кінці черевця, потім, літаючи над поверхнею води, на короткий час занурює черевце у воду звичайно швидких і чистих річок і струмків. Яйця при цьому швидко змиваються, відокремлюються друг від друга й падають на дно, де застряють між каменями. Яйця веснянок овальні або мають форму вази й темні. У деяких видів, наприклад в дійсних веснянок (рід Perla), яйця виводяться самкою цілими пачками, укладеними в слизову масу.
Личинки (рис 169) за формою тіла схожі на дорослих веснянок, але, звичайно, спершу не мають крил, зачатки яких з’являються тільки наприкінці личиночного періоду життя. На відміну від дорослих веснянок личинки мають сильні зазубрені щелепи. Личинки дрібних веснянок харчуються водоростями, але більшість – хижаків, що поїдають личинок комарів, мошок, поденщин й інших дрібних безхребетних. Подих розчиненим у воді киснем здійснюється в них за допомогою трахейних зябер, які рідко бувають листоподібними (Nemura), а частіше представляють пучки пронизаних трахеями нитковидних виростів, розташованих на різних сегментах грудей і черевця. Ноги в личинок довгі й чіпкі з більшою кількістю волосків. Личинки можуть добре бігати по дну, непогано плавають, але більшу частину часу проводять вчепившись ногами за виступи дна, підстерігаючи видобуток.
Весь цикл розвитку в більшості веснянок триває рік, у деяких великих видів у північних ріках розтягується на 2—3 і навіть 4 роки. Зимівля відбувається в стадії німфи, що має вже виразні зачатки крил. За час личиночной життя веснянки багато разів линяють, наприклад більша веснянка (Perla maxima), що досягає в довжину 24 мму линяє 22 рази.
Дорослі веснянки малорухомі, у деяких видів відбувається втрата здатності до польоту. Цікаво, що частіше не здатно до польоту самці, наприклад в, що з’являється вже в лютому в передгір’ях Кавказу й у Криму чорної веснянки (Capnia nigra) у самця крила мають вигляд невеликих лусочок. А зовсім недавно в Південній Америці в Андах були відкриті такі веснянки (Megandiperla), у яких по загальному вигляді дорослі комахи й личинки зовсім неотличими – дорослі не мають навіть зачатків крил (мал. 170).
Ці веснянки, на противагу більшості інших представників загону, ведуть у стадії личинки не водний спосіб життя, а наземний, плазуючи в подушках покриваючої скелі мохів. Правда, місця, де вони живуть, перебувають у горах, там, де щодня йде дощ і де мохи завжди дуже вологий. Цікаво, що між личинками й дорослими в цього виду зберігається те розходження, що в личинок трахейна система замкнута, хоча в них і немає зовнішніх трахейних зябер, а в дорослих – відкривається дихальцами. У постійно вологому повітрі для личинок веснянок більше сприятливі умови постачання киснем, чим у водоймах, завдяки чому можливо шкірний подих і без зябрових виростів за рахунок тільки поверхні тіла. У воді теж зустрічаються дрібні личинки веснянок, що не мають зябрових ниток. У личинок великих видів, таких, як більша веснянка, спершу є тільки слабкі зачатки зябер (у великої веснянки в підставі третьої пари ніг), постепенHO що збільшуються й у числі, і в розмірах у міру линянь. Цікаво, що рудименти зябер бувають й у деяких дорослих веснянок.
Веснянки представлені 5 сімействами, що включають не набагато більше 2000 видів, частина яких широко поширена, частина живе тільки в північному, а частина — тільки в південній півкулі. У СРСР відомо близько 200 видів.
Веснянк-древня група, викопні веснянки відомі ще з пермських відкладень, у яких зустрічалися й родинні веснянкам Protopelaria.