ПІДКЛАС ПАУРОПОДИ (PAUROPODA)

Пауроподи — дрібні членистоногие, довжина тіла яких досягає всього 1, 5 мм. До 1886 року вони взагалі не були відомі науці, хоча, як тепер з’ясувалося, поширене дуже широко й у Старому, і в Новому Світлі, зустрічаючись у всіх зонах, крім тундри й пустель.
Це порозумівається не тільки дрібними розмірами, але, і схованим способом життя пауропод, що живуть там, що де багато гниють залишків рослин, — у гнилій деревині й під опалими листами в ґрунті, а до XX століття вивченню населення ґрунту й подібних середовищ приділялося мало уваги. Особливо багато пауропод буває у верхньому шарі лісових ґрунтів, де під шаром гниючих листів їх налічується до 500 екземплярів в 1 літрі землі.
Пауропод легко відрізнити від інших дрібних багатоніжок по гіллястих вусиках і тулубу, що складається з невеликого числа члеників (мал. 87, 2) , що несе 10 пара ніг, з яких добре розвинені тільки 9 – передні ноги представляють тільки зачатки. Ноги дуже широко розставлені. З боків тіла на спинній поверхні в пауропод 5 пара довгих дотикальних щетинок. Швидко, що пересуваються види (рід Pauropus) мають струнке довгасте тіло, а види малорухомі (рід Eurypauropus) – незграбної, широкої, їхньої кінцівки при розгляданні зверху непомітні.
Біологія пауропод мало відома. Уважається, що рухливі види можуть хижачити, а малорухомі харчуються гниючими залишками. Імовірно, усі споживають розріджену під дією мікробів рослинну їжу. З округлих блискучих яєць, що відкладають купками в тріщинах землі або кори, де є скупчення вологих гниючих залишків, через 12-14 днів виходять личинки, що мають тільки 3 пари ніг, 3 великих спинних щитки й 2 бічних волоски. Личинки повільно ростуть, линяючи раз в 2-5 тижнів, і після кожного линяння в них збільшується число кінцівок. Весь розвиток триває близько 3V2 місяців, у дорослому стані ці багатоніжки не линяють.
Число видів пауропод — кілька сотень. Практичного значення пауроподи не мають.