ЗАГІН КАРПОЕДИ АБО КОРОПОВІ ВОШІ (BRANCHIURA)

На прісноводних рибах паразитують не тільки веслоногие ракоподібні. Нерідко на поверхні їхнього тіла, особливо там, де шкіра тонше й не так сильні струми омивающей рибу води, тобто за зябровими кришками й за грудними плавцями, можна знайти порівняно великих (3-8 мм) дуже плоских рачків, прикріплених до шкіри риби присосками й жадібно сисна їхня кров.
На відміну від веслоногих їх не можна вважати постійними паразитами: наситившись, карпоеди залишають рибу й з величезною швидкістю спливають ладь.
Карпоеди живуть не тільки в прісних водах, але й у море. Усього їх відомо близько 60 видів.
По своїй будові ці рачки досить різко відрізняються від веслоногих (мал. 217). Їхнє плоске тіло виразно підрозділяється на два відділи – передній і задній. Передній, головогрудной, відділ зверху покритий широким головогрудним щитом – карапаксом, на спинній поверхні якого розташована пара великих фасеточних око, а між ними три простих науплиальних вічка. Частково цей щит покриває й передній із чотирьох стосовних до заднього відділу тіла вільних грудних сегментів, постачених кожен парою двуветвистих плавальних ніжок.
Тіло закінчується вкороченим черевним відділом, що злився із широкими фуркальними галузями.
Придатки переднього відділу пристосовані до паразитичного існування, а придатки заднього відділу — до плавання. Обидві пари антен дуже короткі. Жвали утворять спрямований назад хоботок, що вводить у покриви риб і службовець для ссання їхньої крові. По напрямку вперед від нього відходить гострий шип, що також допомагає рачкові втримуватися на шкірі риб. З боків від хоботка розташовані потужні присоски, що представляють собою дуже сильно змінені передні щелепи. Задні щелепи одногіллясті й служать для прикріплення до хазяїна. Чотири пари грудних ніжок несуть численні пір’ясті щетинки й роблять сильні змахи, завдяки яким рачок може швидко плавати спинною стороною нагору. Кишечник карпоедов так само пристосований до паразитичного існування, як й їхні ротові придатки. Середній його відділ постачений розгалуженими сліпими виростами, що служать резервуарами для висмоктаної крові. Завдяки здатності запасати їжу взапас карпоеди можуть до 3 тижнів не харчуватися, поступово витрачаючи свої запаси.
При нападі рачка на рибу зір не має ніякого значення. Рачки керуються головним чином рухом води й почасти хімічним почуттям. Вони сприймають відповідні подразнення численними чутливими щетинками, розташованими на різних частинах тіла. Якщо в акваріум з карпоедами опустити фільтрувальний папірець і посувати нею у воді, рачки кидаються на папірець, але, доторкнувшись до неї, відпливають ладь. Якщо папірцем попередньо обтерта риба, карпоеди затримуються на ній трохи довше. Карпоеди переслідують рибу, швидко рухаючись у тім же напрямку паралельно їй, а потім сідають на голову жертви. Згодом вони переповзають на ті частини тіла риби, які найменш сильно обмиваються водою й де покриви порівняно тонкі, тобто прикріплюються переважно за зябровими кришками й грудними плавцями. Присмоктавшись до риби, рачки продовжують діяти своїми плавальними ніжками, збуджуючи ними токовище води, необхідний для подиху. Воно здійснюється через тонкостінні ділянки карапакса. Серця в карпоедов немає; кров у порожнині тіла рухається завдяки скороченням кишечнику й мускулатури черевного відділу.
Ніякої переваги певним видам риб карпоеди не роблять. Більш того, вони можуть нападати й на інших водних хребетних – на тритонів і на пуголовки жаб. Деякі морські види карпоедов паразитують на головоногих молюсках, наприклад Argulus arcussonensis на каракатицях.
Самець запліднює самку, що присмокталася до риби, утримуючи її задні грудні ніжки своїми й підсуваючи під неї свій черевний відділ так, щоб отвору його семепроводов збіглися з отворами її яйцепроводів. Сперма попадає безпосередньо в полові шляхи самки. Перед откладкой яєць самка залишає рибу й плаває в пошуках підводних рослин, каменів або іншого підходящого субстрату. Вона відкладає подвійний ряд яєць (звичайний Argulus foliaceus від 20 до 250 яєць) на цей субстрат, прикріплюючи їхнім спеціальним секретом. Звичайно яйця виметиваются не відразу, а з перервами, під час яких самка знову нападає на риб і ссе їхню кров. Щодо цього карпоеди відрізняються від більшості інших ракоподібних, самки яких носять яйця на собі в яйцевих мішках або в спеціальної виводковой сумці.
Через 3—5 тижнів з яєць Argulus foliaceus виходять молоді, але ще не що цілком сформувалися рачки (мал. 217, 3). Вони мають довгі задні антени, за допомогою яких плавають, їх жвали постачені щупиками, передні щелепи ще не перетворені в присоски, плавальні ніжки недорозвинені, а карапакс укорочений. Личинки прикріплюються до риб, використовуючи для цього передні антени й кінцеві шипи передніх щелеп. Протягом перших 8 днів перебування на рибі рачок двічі линяє, причому його задні антени й мандибули коротшають, до зате повністю розвиваються плавальні ніжки. Після третього линяння за рахунок передніх щелеп починають утворюватися присоски; цей процес закінчується тільки після п’ятої линьки. Так, поступово, у результаті линянь, що відбуваються кожні 3-4 дні, формується дорослий рачок. У деяких інших видів карпоедов розвиток скорочений ще більше: з яйця виходить цілком сформувалася, але ще статевонезріла особина.
Карпоеди досить широко поширені як у прісних водах, так й у морях і можуть уважатися досить звичайними паразитами риб, у тому числі й хазяйновито коштовних. Однак шкода, принесена ними рибам, невеликий. У дуже рідких випадках вони викликають загибель риб, та й то тільки молодих.