ПІДЗАГІН ЦИКЛОПИ (CYCLOPOIDA)

Інший підзагін веслоногих ракоподібних — Cyclopoida — найбільшою кількістю видів представлений у прісних водах.
Прісноводні циклопи живуть у всіляких водоймах, від дрібних калюж до великих озер, причому нерідко зустрічаються в дуже великій кількості екземплярів. Основною зоною їхнього перебування служить прибережна смуга із заростями водяних рослин. При цьому в багатьох озерах до заростей певних рослин присвячені певні види циклопів. Так, наприклад, для Валдайського озера в Іванівській області описано 6 угруповань рослин з відповідними їм угрупованнями видів циклопів.
Порівняно деякі види можуть уважатися дійсними планктонними жи вотними. Деякі з них, що належать переважно до роду Mesocyclops, постійно живуть у поверхневих шарах води, інші (Cyclops strenuus й інші види того ж роду) роблять регулярні добові міграції, опускаючись удень на значну глибину.
Плавають циклопи трохи інакше, чим каланиди. Одночасно змахуючи чотирма парами грудних ніжок (п’ята пара скорочена), рачок робить різкий стрибок уперед, нагору або вбік, а потім за допомогою передніх антен може якийсь час ширяти у воді. Оскільки центр ваги його тіла зміщений уперед, під час ширяння його передній кінець нахиляється й тіло може прийняти вертикальне положення, причому занурення сповільнюється. Новий змах ніжками дозволяє циклопові здійнятися. Ці змахи блискавичні – вони займають 1/60 секунди.
Багато займався біологією циклопів Л. Ісаєв описує їхній руху в такий спосіб: «Пересуваючись ритмічними стрибками, циклоп може добре триматися на одному рівні, підніматися нагору й опускатися вниз під кутами різної крутості. Циклоп може плавати з однаковою легкістю, перевернувшись на спину. Циклоп добре описує дуги, робить мертві петлі, одинарні й множинні, прямі й зворотні. Циклоп може робити поворот під кутом 90°, обертатися навколо осі не тільки зі зниженням, що нагадує витки «штопора» літака, але й з підняттям нагору. Циклоп може сковзати на антену, робити через неї переворот, пікірувати вниз головою під кутом в 90° і сковзати на хвіст. Характер «фігур», виконуваних циклопом, дуже подібний з фігурами вищого пілотажу. Володіння фігурами вищого пілотажу, необхідними для винищувачів-літаків-винищувачів, безсумнівно полегшує циклопові – активному хижакові – можливість забезпечити собі існування полюванням за водними мешканцями, що служать йому їжею».
Більшість циклопів хижаки, але серед них є й растительноядние види. Такі звичайні, широко розповсюджені види, як Macrocyclops albidus, М. fuscus, Acanthocyclops viridis і багато інші, швидко плавають над дном або серед заростей у пошуках видобутку. За допомогою своїх антен на дуже короткій відстані вони чують дрібних олигохет і хирономид, яких вистачають збройними шипами передніми щелепами. У передачі їжі жвалам беруть участь задні щелепи й ногочелюсти. Жвали роблять швидкі ріжучі рухи протягом 3-4 секунд, за яких треба хвилинна пауза. Циклопи можуть поїдати олигохет і хирономид більших, чим вони самі. Швидкість поїдання жертв залежить від їхніх розмірів і від твердості їхніх покривів. Для роздрібнення й заковтування мотиля длиною 2 мм потрібно 9 хвилин, а личинка длиною 3 мм знищується вже протягом напівгодини. Більше ніжний, хоча й більше довгий (4 мм), малощетинковий хробак Nais поїдається всього за 3, 5 хвилини.
Хижі циклопи нападають не тільки на таких малорухомих тваринах, що як сидять на дні або на рослинах олигохети й мотилі, але й на плаваючим у воді інших рачків, у тому числі й на собі подібних, а також на коловерток і т.д. Вони охоче заковтують і личинок паразитичних хробаків — корацидиев широкого лентеца й личинок ришти (див. тім 1) — і стають, таким чином, проміжними хазяями цих паразитів людини. Неодноразово спостерігався напад циклопів на ікринки й навіть личинок риб.
Растительноядние циклопи, зокрема звичайні Eucyclops macrurus й Е. macruroides, харчуються головним чином зеленими нитчатими водоростями (Scenedesmus, Micractinium), захоплюючи їх приблизно так само, як хижі захоплюють хробаків і мотилів; крім того, використаються різні діатомові, перидиниевие й навіть синьо-зелені водорості. Багато видів можуть поїдати тільки відносно великі водорості. Mesocyclops leuckarti швидко набиває собі кишечник колоніями Pandorina (діаметр колонії 50-75 мк) і майже зовсім не заковтує дрібних Chlamydomonas.
Прісноводні циклопи поширені дуже широко. Деякі види зустрічаються майже повсюдно. Цьому сприяють насамперед пристосування до пері несенню несприятливих умов, зокрема здатність рачків переносити висихання водойм й у вигляді цист пасивно розселятися по повітрю. Шкірні залози багатьох циклопів виділяють секрет, що обволікає тіло рачка, часто разом з яйцевими мішками, і утворюючий щось подібне до кокона. У такому виді рачки можуть піддаватися висиханню й вмерзанию в лід, не гублячи життєздатності. У досвідах Камерера циклопи швидко виводилися при розмочуванні сухого мулу, що зберігався близько 3 років. Тому немає нічого дивного в появі циклопів у весняних калюжах, що виникають при таненні снігу, у тільки що залитих рибоводних ставках і т.д.
Другою причиною широкого поширення багатьох видів циклопів варто вважати стійкість рачків, що перебувають в активному стані, стосовно недоліку кисню у воді, кислій її реакції й многим іншим факторам, несприятливим для інших прісноводних тварин. Cyclops strenuus протягом декількох днів може жити не тільки при повній відсутності кисню, але навіть у присутності сірководню. Деякі інші види також добре переносять несприятливий газовий режим. Багато циклопів превосходно існують у воді з кислою реакцією, при високому змісті гуминових речовин і крайньої бідності солей, наприклад у водоймах, пов’язаних з верхівковими (сфагновими) болотами.
Проте відомі види й навіть пологи циклопів, обмежені у своєму поширенні якими-небудь певними, зокрема температурними й сольовими, умовами. Так, наприклад, рід Ochridocyclops живе тільки в озері Охрид у Югославії, рід Bryocyclops – у Юговосточной Азії й в екваторіальній Африці. До останнього роду близький винятково підземний рід Speocyclops, види якого знайдені в печерах і ґрунтових водах Південної Європи, Закавказзя, Криму і Японії. Ці сліпі дрібні рачки вважаються залишками ніколи більш широко розповсюдженої теплолюбної фауни.
Деякі циклопи пристосувалися до життя в солонуваті й навіть у дуже солоних водоймах. Рід Halicyclops, наприклад, досить звичайний у Каспійськім морі й не зустрічається в прісній воді. Microcyclops dengizicus широко розповсюджений тільки в солонуватих і солоних водоймах зони пустель (Ірак, Індія, о. Гаїті, Єгипет, Каліфорнія, у СРСР — у Карагандинській області, у Муганской степу) і прекрасно живе навіть при солоності, що перевершує морську (до 41°/оо)- Багато звичайних прісноводних видів можуть існувати й у солонуватій воді, як наприклад Mesocyclops leuckarti у Фінському й Ботнічній затоках.
Значення циклопів у житті наших внутрішніх водойм дуже велико. З одного боку, вони служать їжею багатьом рибам й їх молоди, але, з іншого боку, виступають як конкурентів тих же самих риб, поїдаючи безліч дрібних тварин, як планктонних, так і донних. Не слід забувати й про те, що циклопи сприяють зараженню людини деякими паразитичними хробаками, у першу чергу широким лентецом (Diphyllobothrium latum) і риштой (Dracunculus medinensis). Циклопи заковтують плаваючих у воді личинок цих хробаків. Корацидий широкого лентеца, потрапивши в циклопа, скидає свій миготливий покрив, проникає з кишечнику в порожнину тіла рачка й перетворюється там у стадію процеркоида. Якщо такий циклоп буде проковтнутий рибою, процеркоид перейде в стадію плевроцеркоида, а потім, при поїданні риби людиною, кішкою й іншими ссавцями, із плевроцеркоида виникне дорослий хробак, що часто викликає важке недокрів’я. Личинки ришти, проковтнуті циклопами, також проникають у порожнину їхнього тіла й залишаються там протягом 1-1, 5 місяців. При питві сирої води людина проковтує циклопів і заражається риштой.

Морські представники підзагону Cyclopoida менш різноманітні, чим прісноводні. Серед них звичайні й нерідко численні в морському планктоні види роду Oithona. Дуже характерні також великі (до 8 мм) сплощені види роду Sapphirina, поверхня тіла яких відливає яскравими синіми, золотавими або темно-червоними тонами (табл. 31, 1). Інший близький морський рід – Опсаеа (табл. 31, 4)-володіє залозами, що виділяють світний секрет, і нерідко, разом з іншими організмами, викликає світіння моря.