ПІДЗАГІН КОНХОСТРАКИ (CONCHOSTRACA)

У дрібних, іноді пересихающих водоймах як середньої, так і північної частини нашої країни, а нерідко й високо в горах живуть рачки, менш помітні й не сягаючі настільки великих розмірів, як щитні. Вони звичайно пофарбовані в буруваті, розоватие або зеленуваті тони. Все тіло їх покрите двостулковою хітиновою раковинкою, що у більшості видів має концентричні смуги приросту, що трохи нагадують кільця на раковинах двостулкових молюсків, наприклад беззубки й перловици. Ці смуги в рачків виникають після кожного линяння, оскільки при линьке зовнішня частина старої раковини зберігається, а потім раковина починає рости по периферії. Число смуг відповідає числу линек.
Обидві стулки скріплені одним поперечним сильним мускулом-замикачем. Рачки реагують на небезпеку, скорочуючи цей мускул, причому стулки раковини щільно стискуються й рачок, як мертвий, залишається нерухомо лежати на дні.
Розкриємо стулки раковини, щоб розглянути будова тіла рачка. Голова багатьох видів сплощена зверху вниз. Сидячі фасеточние очі зближені й розташовані на лобовій її частині, а в одного роду (Cyclestheria) навіть з’єднуються між собою. Перед ними перебуває простий науплиальний вічко. Передні антени розвинені слабко й не розчленовані. Зате задні антени довгі, двуветвистие, причому обидві галузі постачені численними щетинками. Рачки плавають переважно за рахунок змахів задніх антен, що діють як весла. Лише в дуже звичайного роду Lynceus, здатного широко розкривати стулки своєї кулястої раковини, не тільки задні антени, але й грудні ніжки роблять веслообразние руху.
Число сегментів, що становлять грудний відділ, коливається від 10 до 32, і відповідно до цього змінюється число пар грудних ніжок. Вони мають приблизно таку ж будову, як у щитнів, і їхні розміри також поступово зменшуються по напрямку попереду назад. У самців частина внутрішніх лопат першої, а іноді й другої пари грудних ніг перетворена в крючковидние придатки, якими самець утримує самку при спарюванні (мал. 194, Б). У самок зовнішні лопати декількох середніх ніг перетворені в довгі, загнуті нагору нитковидні відростки, пристосовані для втримання яєць на спинній стороні тіла під раковиною. Однак основні функції грудних ніг – це подача їжі вперед до рота й подих. Зябрами служать найближчі до підстави зовнішні лопати всіх грудних ніг. Для забезпечення цих функцій грудні ніжки увесь час перебувають у русі, завдяки чому вода між стулками раковини безперервно обновляється. Тіло закінчується великим хитинизированним тельсоном, що або стислий з боків й у такому випадку постачений парою великих пазурів, або сплющений у спинно-черевному напрямку й несе короткі коготки.
Більшість Conchostraca — донних тварин. Найбільш великі з них – Limnadia, що досягають у довжину 17 мм, лежать боком на дні, Cyzicus риється в ґрунті, взмучивая іл рухом черевця й почасти ніжок. Представники цих й інших пологів плавають лише в період спарювання. Тільки порівняно дрібний (4- 5 мм) Lynceus brachyurus, що відрізняється кулястою раковиною без смуг приросту, звичайно плаває спиною догори, розкривши стулки раковини, і лише зрідка опускається на дно. Він харчується головним чином планктонними організмами, у той час як Cyzicus їсть ґрунт із організмами, що перебувають у ньому, a Limnadia об’їдає мікроскопічні водорості, що перебувають на дні й на поверхні водяних рослин. Великі неїстівні частки Limnadia склеює спеціальним секретом, виділюваним залозами ніжок, і викидає через задню щілину своєї раковини.
Розмноження Conchostraca відбувається по-різному. Всі представники сімейства Limnadiidae розмножуються тільки партеногенетически, самці серед них невідомі. В інших сімейств самці зустрічаються регулярно, причому, чим південніше живуть рачки, тим більше відносна чисельність самців. При спарюванні самець утримує самку крючковидними відростками своїх задніх антен і просовує задній кінець тіла в задню щілину між стулками раковини самки. Яйця відкладаються в простір між спинною стороною тіла самки и’ її раковиною. В Cyclestheria частина задніх грудних сегментів розширена таким чином, що перед ними утвориться дійсна виводковая сумка. Проносивши якийсь час яйця на спині під раковиною, самка линяє, і яйця випадають на дно водойми.
Ці яйця оточені щільною й міцною оболонкою й здатні переносити висихання, замерзання й інші несприятливі умови. Нерідко вони мають вигадливу форму, у багатьох видів вони постачені виростами, що сприяють їхньому переносу вітром і різними тваринами (мал. 194, В). Яйця деяких видів зберігають життєздатність протягом 7 років.
Після того як яйце потрапить у сприятливі для його розвитку умови, з нього виходить личинка, що перебуває на стадії науплиуса. Науплиус Conchostraca відрізняється дуже маленькими передніми антенами. На наступній стадії – метанауплиуса – у личинки розвивається зачаток раковини. У більшості Conchostraca цих зародкових раковин уже двостулкова й дуже нагадує раковину ветвистоусих ракоподібних (див. нижче). В Lynceus вона має вигляд плоского щита, схожого на карапакс щитнів (мал. 194, Г), і тільки на більше пізніх стадіях розвитку вона перегинається навпіл і стає двостулковою. Весь розвиток відбувається дуже швидко. Так, наприклад, Cyzicus досягає половозрелости через 19 днів після виходу личинки з яйця.
Сучасні Conchostraca не мають ніякого практичного значення. Однак вимерлі види цих ракоподібних залучають до себе увага геологів. У прісноводних відкладеннях, взагалі дуже бідних копалинами, що добре зберігаються раковинки Conchostraca зустрічаються досить часто. По них вдається визначати геологічний вік відповідних шарів.
У попередні геологічні періоди Conchostraca були, очевидно, більше численні й ширше поширені, чим нині. Вимерлих видів відомо близько 300, а сучасних удвічі менше. Найбільш древні Conchostraca знайдені в девонських відкладеннях. Чудово, що серед древніх вимерлих видів, особливо тріасових, багато хто жили в море, де зараз Conchostraca повністю відсутні.