ЗАГІН ГІЛЛЯСТІ ОФИУРИ (EURYALAE)

Представники цього загону не мають суцільного лускатого або пластинчастого покриву на диску й променях; диск і промені в них затягнуті товстою шкірою, часто покритої гранулами. До цього загону ставляться всі офиури з розгалуженими променями, а також деякі форми, що мають прості, але загинаються на черевну сторону промені. Останні надзвичайно рухливі, можуть сворачиваться в спіраль й обвиватися навколо різних предметів. Усього в загоні 4 сімейства й близько 50 пологів, відомих як у прибережних водах, так і на більших глибинах. Багато хто з них присвячені тільки до тропіків, інші досить широко поширені по всіх океанах і морям.
Один з найбільш відомих представників отряда—Asteronyx loveni (мал. 153)— широко розповсюджений у теплих і помірних водах Світового океану на глибинах від 100 до 3 тис. м. Його звичайно знаходять обвившимся навколо морського пір’я (Реппаtulidae). Перес (Peres), спускаючись в 1959 р. у батискафі по західному схилі Яванской западини, на глибині 1650 м бачив астерониксов, які двома променями, скрученими, як виноградна лоза, трималися за субстрат, а трьома витягнутими вперед променями робили хвилеподібні рухи й у такий спосіб ловили харчові частки, зважені у воді. Цвіт астерониксов коралово-червоний. Розміри їх досить значні: діаметр диска близько 4 див, а довжина променів близько 40 див. Молодь астерониксов плазує по дну й харчується детритом, але, досягши розмірів близько 5-6 мм у діаметрі диска, піднімається на морське перо й переходить, подібно дорослою твариною, на харчування планктонами або зваженими у воді частками, однак цілком можливо, що не гидує й поліпами, на яких поселяється.
Не менш відомі, чим попередній вид, представники сімейства горгон (Gorgonocephalidae), що включає понад 30 майже винятково тропічні пологи. У наших водах зустрічаються представники всього трьох пологів. Промені цих офиур дуже сильно гілкуються й надзвичайно рухливі. Тому коли вони рухаються, то дійсно нагадують голову міфічного чудовиська зі зміями замість волось на голові, тим більше що диск цих офиур досить великий, що часто досягає 10 див у діаметрі.

По всіх наших далекосхідних морях на глибинах від 25 до 785 м розповсюджений східний горгоноцефал (Gorgonocephalus caryi). Ця, звичайно жовтогарячого або жовтувато-буруватого цвіту, змеехвостка досягає 5 див у діаметрі диска (табл. 17). Досить близький до нього північноатлантичний горгоноцефал (Gorgonocephalus eucnemis), розповсюджений у північній частині Атлантики й у західному секторі Арктики аж до Східно-Сибірського моря. Дорослі особини горгоноцефала харчуються дрібними тваринами, яких вони захоплюють широко розгалуженими променями або збирають разом із ґрунтом; молодь же на ранніх стадіях розвитку живе паразитично на кораловому поліпі, зовнішніми покривами якого вона харчується. Потім, коли на руках молодий офиури з’явиться вже кілька розгалужень, молоді особини переходять на спину дорослих горгоноцефалов, на яких вони проводять якийсь час, харчуючись дрібним видобутком, що застряє в розгалуженнях їхніх рук. Трапляється, що вони наносять ушкодження й дорослий організм, на якому поселяються, зскрібаючи з поверхні його шкіру.

Серед загону гіллястих офиур відомий тільки один вид, що проявляє турботу про потомство. Це Astrochlamys bruneus (табл. 24), що також ставиться до сімейства горгон. Яйця в цього виду розвиваються в бурсах. Розповсюджений астрохламис в Антарктиці на глибинах до 3 тис. м. Діаметр його диска ледь перевищує 1 див, але промені в 7-8 разів длиннее діаметра диска. Звичайно астрохламисов знаходять із маленьким самцем, що сидить на аборальной поверхні диска самки.