ЗАГІН КОПЬЕВИДНОЗУБИЕ ЇЖАКИ (STIRODONTA)

До цього загону ставиться 8 сімейств, що включають сучасні й копалини форми.
Сюди належать види з компактним, нерухомим панциром, покритим довгими, міцними голками без порожнини усередині. Зуби в них із внутрішнім кілем, списоподібні. З педицеллярии розвинені трезубие й змееголовие.

Древнє сімейство Salenidae, розквіт якого ставиться до юрського періоду, вилученому від наших днів приблизно на 155 млн. років, має своїх представників й у сучасних морях. Вони ставляться до двох родів: Salenia й Salenocidaris. SaJenia pattersoni відомий у західній, тропічній частині Атлантичного океану, відрізняється характерним фарбуванням своїх довгих голок, що складає із чередующихся червоних і білих кілець. Salenocidaris miliaris (табл. 24) розповсюджений на більших глибинах від 1200 до 3 тис. м у центральній частині Тихого океану, від Японії до Галапагосских островів. Як всі представники цього сімейства, він має шиповатие первинні голки тільки на интерамбулакральних пластинках. Довжина цих голок може бути в 4 рази більше горизонтального діаметра. Вторинної ж голки короткі й плоскі.
Більше відомі види сімейства Arbaciidae (табл. 24), які постачені порівняно короткими, гладкими, міцними первинними голками. Їх може бути більше однієї на кожної интерамбулакральной пластинці.
Майже у всіх видів зовнішній шар (чохол) на первинних голках зникає й зберігається лише у вигляді невеликий «чашечки» на голках ротової сторони. Цікавим поширенням володіють види роду Arbacia. Вони зустрічаються тільки в західного й східного берегів Америки й по Атлантичному узбережжю Африки, від Анголи до Середземного моря, включаючи останнє. Всі 6 видів цього роду живуть на мілководдях і переважно на кам’янистих ґрунтах.
Досить звичайний у Середземне море, у берегів Африки й в Азорських островів чорний морський їжак (Arbacia lixula). Живе він у прибійних місцях на скелях і харчується вапняними водоростями. Він часто забирається у вузькі ущелини між каменями, де буває недосяжний для своїх ворогів – морських зірок. Ніжки його постачені надзвичайно сильними присосками, за допомогою яких він може підніматися по зовсім стрімких скелях у пошуках їжі. Їжаки ці, діаметром до 5 див, густо покриті чорними голками довжиною в 2 див або трохи більше, але в темряві вони змінюють свій цвіт і стають коричневими.