ЗАГІН БОЧОНКООБРАЗНИЕ ГОЛОТУРИИ (MOLPADONIA)

Як цікаву особливість цих голотурий слід зазначити їхнє пристосування до життя в ґрунті. Тіло їх бочонкообразной або веретеноподібної форми, з витягнутим у вигляді короткого або довгого хвоста заднім кінцем, позбавлено амбулакральних ніжок й інших нерівностей поверхні, що заважають тварині закопуватися в ґрунт. Як єдині залишки різних придатків водоносної системи в них зберігаються щупальця й невелике число папилл біля анального отвору. Щупальця сильно вкорочені, постачені часто пальцеобразними відростками або парними пір’ястими виростами (мал. 135, 4) і пристосовані для розривання ґрунту. Число їх частіше дорівнює 15. Вони оточують рот, розташований на дисковидном передньому кінці тіла. У шкірі цих голотурий поряд з кістяковими пластинками у вигляді різних якорів, башнеобразних тіл, пластинок із прямими або крючкообразними відростками зустрічаються шаруваті, округлої форми, червоного або бурий кольори тельця, що містять фосфор.
Живуть бочонкообразние голотурии на мулистих ґрунтах і харчуються, заковтуючи ґрунт із живильними речовинами, що перебувають у ньому. При цьому вони розгрібають ґрунт щупальцями й завдяки круговим скороченням тіла просуваються вперед під деяким кутом до поверхні. Швидкість такого просування досягає 1 див у хвилину, і через 10-20 хвилин голотурия цілком закопується в іл. Але для подиху твариною потрібна чиста вода, тому вони виставляють над поверхнею ґрунту хвіст, на кінці якого перебуває анальний отвір. Через цей отвір у їх розвинені водні легені надходить вода, багата киснем.

Дотепер у поглядах на систематичне положення окремих груп цього загону немає повної погодженості. Багато видів і пологи важко помітні між собою, їх часто змішують один з одним, тому в цей час майже неможливе собі представити більш-менш точну картину поширення цілого ряду форм. По краще обґрунтованої, на наш погляд, теорії до цього загону належать три сімейства, найбільш характерним з яких є сімейство Molpadiidae, куди ставиться й широко відомий вид Molpadia musculus (табл. 23). Його червонясто-коричневе з фіолетовим відтінком тіло закінчується довгим хвостом. Ареал його охоплює всі тропіки, а також значну частину бореальних областей північної й південної півкуль.

У Норвезькому, Баренцевом і Карському морях зустрічається велика розоватого або білуватого цвіту арктична трохостома (Trochostoma arcticum), у якої тіло сигарообразной форми з коротким слабко відособленим хвостом (табл. 17).
В арктичній області можна зустріти й представників сімейства Еиругgidae. Це всі дрібні форми з бочонкообразним тілом і коротким хвостом. Їхній кам’янистий канал повідомляється із зовнішнім середовищем через тонкий поровий канал, що відкривається назовні біля полового отвору. Широко розповсюджений в Арктиці Eupyrgus scaber має в довжину всього 1 див.
Представники сімейства Caudinidae відрізняються дуже довгим, але не занадто різко відособленим від тіла хвостом. Довжина хвоста може становити майже половину довжини тіла. Часто в штормових викидах у Японському й Жовтому морях попадається розоватого цвіту голотурия Paracaudina ransonetii, довжина якої може досягати 14 див.