ЗАГІН РАВЛИКІВ З ОЧАМИ В ПІДСТАВИ ЩУПАЛЕЦЬ (BASOMMATOPHORA)

Характерна ознака представників цього загону вже вказується в самій його назві. Цікаво відзначити, що найбільш древні й у багатьох відносинах найбільш примітивні легеневі належать до одному із сімейств цього загону – сімейству сифонариид (Siphonariidae), представники якого ведуть амфибиотический спосіб життя на морському узбережжі. Для сифонариид характерна шапочковидная раковина, дуже схожа на раковину морських блюдечок, дисковидная присасивательная нога. Поряд з легенею – органом подиху, типовим для легеневих, у них є й зябра. Деякі дослідники одну із зябер уважають рудиментом дійсних зябер, тобто ктенидиев переднежаберних; інші ж думають, що всі зябра сифонариид вторинного походження, що розвилися у зв’язку з переходом сифонариид до життя в постійно вологому середовищі. Своєрідними місцеперебуваннями й способом життя відрізняються представники нечисленного сімейства амфиболид (Amphibolidae), розповсюдженого в Східній Азії, Австралії й Новій Зеландії. Ці р
Лише далеко не всі представники сидячеглазих живуть на суші. Це одиничні види сімейства эллобиид (Ellobiidae) – карихиуми (Carichium minimum), у той час як інші эллобииди солоноватоводние, эстуарние або прісноводні види. Карихиуми – дуже дрібні форми, вони живуть у сирій лісовій підстилці й широко поширені в північній півкулі.
Однак більшість представників загону населяють прісні водойми, і ці форми представляють для нас найбільший інтерес як постійні й звичайні мешканці наших рік, озер, ставків і струмків. У числі їх ми зустрічаємо насамперед представників двох р о д про в-физа (Physa) і аплекса (Aplexa), що становлять особливе сімейство физид (Physidae), які особливо характерні тим, що їхня раковина й всі внутрішні органи закручені не на праву, а на ліву сторону (леотропние равлика). У физи тонка яйцеподібна раковинка з коротким завитком, прикрита зверху довгими лопастевидними відростками мантійного краю. Равлика цього роду поширені по всіх частинах світла, а в нас представлені лише двома видами, один із яких (Physa fontinalis) широко розповсюджений у невеликих повільно текучих струмках, озерах, ставках майже по всій території СРСР, тоді як інший вид (Physa acuta) населяє ріки й струмки більше південних районів Європейської території нашого Союзу, зустрічаючись у басейні Дону, Дніпра й у Закавказзя. Цей вид физи відрізняється й більшими розмірами (висота раковини 10-17 мм), чим перший (висота раковини 4-6 мм). Рід аплекса, що має своїх представників у Європі, Азії й Північній Америці, представлений у нас одним видом (Aplexa hypn

* * *

Набагато богаче видами представлене в нас широко розповсюджене по всіх частинах світла сімейство прудовиков— самих звичайних легеневих равликів багатьох ставків, озер, стариц. З великої кількості видів, що ставляться до цього сімейства, найбільш відомий завдяки своїм великим розмірам звичайний прудовик (Lymnaea stagnalis), деякі більші екземпляри якого досягають розміру 68-70 мм. Із провесни до пізньої осені можна спостерігати цих великих равликів переважно в ставках, невеликих озерах або в затонах рік, де особливо в тихий сонячний день вони жваве плазують по дну або по прибережній рослинності. Особливо багато їх буває в середині літа серед заростей латать, або латать, на підводних лугах куширу, або урути, на неглибоких місцях. Одні з них пасуться на заростях цієї рослинності, об’їдаючи листи урути або зскрібаючи своєї радулой з нижньої поверхні листів латать водорості, а попутно й різних дрібних тварин, які можуть їм попастися, тому що равлики ці всеїдні. Інші, здійнявшись до поверхні водойми й підвісившись до неї знизу широкою підошвою своєї ноги, що втримує
Іноді можна нарахувати до 275 яєць в одній кладці.
Болотний прудовик, як й інші представники роду прудовиков, відрізняється крайньою мінливістю, причому ьарьируют і розміри, і форма раковини, і товщина її, і фарбування ноги й тулуби равлика. Поряд з великими представниками цього виду відомі майже карликові форми, що живуть у несприятливі для них з комплексу умов водоймах, як, наприклад, один різновид у гірському озері Гокча (Вірменія), що досягає всього 19, 5 мм. Поряд з формами обладающими міцної твердостенной раковиною, зустрічаються й форми з надзвичайно тонкою тендітною раковиною, що ламається при найменшому тиску. Варіює також і форма устя й завитка; фарбування ноги й тулуба змінюється від синьо-чорної до піщано-жовтої. Ця широко, що проявляється мінливість, виду привела в процесі його еволюції до виникнення великої кількості місцевих різновидів, причому й дотепер далеко не у всіх випадках з’ясовано, коли ми маємо справу з дійсними географічними підвидами на великому ареалі поширення цього виду й коли – з вузько місцевими варіаціями, пов’язаними з певними умовами існу
Поряд зі звичайним прудовиком, постійним мешканцем наших внутрішніх водойм, зустрічається й інший, також украй мінливий вид— ушастий прудовик (Radix auricularia), потім прудовик яйцеподібний (Radix ovata), прудовик болотний (Stagnicola palustris) — види, що живуть у стоячі й повільно текучих водоймах, і деякі інших. Найбільший інтерес представляє невеликий равлик малий прудовик (Galba truncatula), широко розповсюджений по всій території нашого Союзу. Цей вид живе навіть у невеликих калюжах, болотах і джерелах, зустрічаючись у відповідних умовах і по берегах рік й озер. Цей маленький равлик, необразлива сама по собі, виявляється проте одним із самих шкідливих мешканців наших водойм, оскільки вона служить проміжним хазяїном для небезпечного паразита нашої рогатої худоби, а почасти й людини – хробака із класу сосальщиков – печіночного сосальщика, або фасциоли печіночної (Fasciola hepatica). Відповідно в ряді місць відзначалася пряма залежність зараження овець і великої рогатої худоби фасциолезом від достатку в даній місцевості малого прудовика, тому що останній буває іноді заражений на
Як цікаву особливість деяких прудовиков (Lymnaea profunda, L. abyssicola, L. foreli) слід зазначити пристосування їх до життя на значних глибинах у більших озерах Швейцарії. У цих умовах вони вже не мають змоги підніматися на поверхню для захоплення атмосферного повітря, і їхня легенева порожнина наповнена водою. У зв’язку із цим вони дихають, використовуючи розчинений у воді кисень.
Своєрідним пристосуванням до життя в гарячих ключах на березі Байкалу відрізняється вид Limnaea peregra, що утворив у цих умовах особливий різновид var. geysericola.
ДО сімейства прудовиков належить й інший, теж широко розповсюджений у нас рід равлика — Myxas (Amphipeplea) з єдиним у нас європейським видом Myxas glutinosa. Інші представники цього роду поширені в Австралії, на Філіппінських, Молуккских і Зондских островах. Це невеликих розмірів равлик (висота раковини до 15 мм), що відрізняється від прудовиков головним чином тим, що її винятково тонку й тендітну раковину майже суцільно покрита мантією.
Ці равлики живуть переважно в поемних ставках й озерах, де іноді їх можна знаходити у величезних кількостях навесні й у першу половину літа.
Однак уже до середини літа прудовики зникають, тому що їхній життєвий цикл закінчується протягом одного року.

* * *

Крім прудовиков, широко поширено в наших ставках і старицах багате видами сімейство котушок (Р1аnorbidae), представлене в нас декількома родами, ті або інші види яких зустрічаються й у Європейській й в Азіатських частинах Радянського Союзу. Іншої, теж богатий видами рід цього сімейства – Choanomphalus-має відносно обмежений ареал поширення – Байкал і ріку Ангару; нарешті, на Далекому Сході, у заплавних озерах басейну Амуру, зустрічається ще один представник цього сімейства – Glyptophysa resvoi, тоді як інші форми цього сімейства поширені в Австралії, Африці, Південній Азії й у Новому Світлі. Деякі з них володіють явної левозакрученной раковиною, як, наприклад, один африканський рід (Isidora), один індійський (Camptoceras) і один рід з острова Целебес (Miratesta).
Останній цікавий також тим, що в цього представника легеневих равликів є добре розвинена жабра.
Найбільш велика із представників, що зустрічаються в нас, сімейства котушка рогоподібна (Coretus corneus) , що часто живе в ставках, невеликих озерах, у затонах рік. Закручена в одній площині раковина цього равлика досягає в діаметрі 25—32 мм і пофарбована в маслиново-коричневі або коричневі тони різних відтінків, а нога й тулуб найчастіше синьо-чорного цвіту. Голова несе пару довгих нитковидних щупалець, у підстави яких із внутрішньої сторони розташована пара очей. Одна з характерних рис будови полягає в тому, що дихальний і половий отвори лежать тут, як й в інших представників сімейства, не із правої, а з лівої сторони. Цей равлик володіє радулой і щелепами значно більше слабкими, ніж у прудовика; вона тримається здебільшого в дна, де легше знайти м’яку їжу — іл, що відмерли рослини, трупи тварин. У крові в котушки втримується єднальний кисень гемоглобін, що дозволяє їй рідше підніматися на поверхню для подиху атмосферним повітрям. З інших більше дрібних видів котушок, які населяють наші водойми, особливо цікава вид Planorbis vortex, що як волод
Цією же здатністю володіють і деякі дрібні прудовики, наприклад Radix peregra, G. truncatula й S. palustris, a також битинии й вальвати з переднежаберних.
Закінчуючи огляд прісноводних легеневих равликів, залишається згадати про досить розповсюджені в наших водоймах маленьких равликах з сімейства анцилид (Ancylidae), раковина яких має форму ковпачка з невисокою вершиною, трохи нахиленої назад; іноді вона, крім того, і зрушена вбік. Сама велика із цих равликів, Acroloxus lacustris, досягає 7-8 мм довжини, тоді як всі інші представники сімейства ще менших розмірів. Acroloxus lacustris – постійний мешканець стоячих водойм майже на всій території СРСР і зустрічається звичайно на стеблах і листах водяних рослин, не піднімаючись, як правило, вище рівня води. Інший вид, Ancylus fluviatilis, з яйцевидноовальной формою устя й сильно зрушеною назад вершиною раковини, живе, навпаки, тільки в текучих водоймах й охоплює своїм поширенням ріки Європейської частини СРСР, поширюючись і далі на захід. Нарешті, кілька видів, що ставляться до роду Pseudancylastrum, населяють Байкал і ріку Ангару. Для всіх цих равликів характерне повернення від легеневого подиху до подиху розчиненим у воді киснем: мантійна порожнина в них більш-менш скорочена, але на нижньому краї мантії перебуває лоп
Водні легеневі равлики безпосереднього значення в господарській діяльності людини не мають, але непрямий вплив деяких їхніх видів величезно. Вони служать проміжними хазяями для тих або інших видів паразитичних хробаків сосальщиков (Trematoda), а деякі з останніх завдають істотної шкоди нашому тваринництву. Про життєвий цикл печіночного сосальщика, що пов’язаний з малим прудовиком (Galba truncatula), було зазначено вище. Інші водні легеневі равлики служать проміжними хазяями для паразитів і самої людини, наприклад деякі види котушки (Planorbis pfeifferi), у яких проходить деякі стадії свого розвитку такий небезпечний паразит, як кров’яна двуустка (Schistosomum bovis), що зустрічається не тільки в деяких свійських тварин і мавп, але й у людини.