ТИП ФОРОНИДИ (PHORONOIDEA)

Форониди — дуже невелика, що охоплює всього кілька видів група морських донних одиночних тварин.
Живуть форониди в трубочках з органічної речовини, звичайно інкрустованих піщинами, образуя скупчення — дерновинки із що переплітаються, але не з’єднаних особин (мал. 306, 1). Із трубочки витикається тільки передній кінець тварини, що несе складний, подвійний, спіральний щупальцевий апарат (мал. 306, 2).
Порожнина тіла вторинна. Кишечник починається ротовим отвором усередині спирали щупальцевого апарата (мал. 306, 2), проходить уздовж усього тіла до заднього кінця, повертає назад і відкривається анальним отвором поза трубочкою (мал. 306, 3). Харчуються форониди різними мікроорганізмами й часточками детриту, відфільтрованими щупальцевим апаратом з навколишньої води.
У форонид є замкнута кровоносна система, що складається зі спинної й черевної судин. Спинна судина скорочується, і кров тече від заднього кінця до переднього. У задньому кінці судини переходять один в іншій (мал. 306, 3).
Видільними органами є пара метанефридиев, що відкриваються лійками в порожнину тіла. Назовні продукти виділення виводяться через отвори в передньому кінці тіла (мал. 306, 4), вони ж служать для виведення полових продуктів, що утворяться в задньому кінці тіла. Форониди – гермафродити.
Нервова система дуже примітивна, але, очевидно, ця примітивність первинна, а не пов’язана з нерухомим способом життя форонид. Є підшкірні нервові сплетення дифузійного типу й тільки в передньому кінці тіла цих тварин, між ротовим й анальним отворами, утвориться більше щільне нервове сплетення (нервовий «ганглій», мал. 306, 2). Первинна примітивність нервової системи була, можливо, однієї із причин, чому форониди не еволюціонували прогресивно й не дали вищих форм, а залишилися маленької, але самостійною еволюційною гілочкою між первичноротими й вторичноротими.
Розвиток відбувається з різко вираженим метаморфозом: є своєрідна личинка — актинотроха (мал. 306, 2), що спочатку вільно плаває в планктоні, а потім після складного перетворення з її розвивається доросла тварина. Треба відзначити, що розвиток форонид з личинки до дорослої тварини було досліджено великим російським біологом И. И. Мечниковим, що, як відомо, на початку своєї наукової діяльності був зоологом-ембріологом.
Форониди поширені потроху у всіх морях. Улюбленим субстратом, на якому вони утворять свої дерновинки, є мертві раковини молюсків («ракуша»). Солоність, очевидно, не лімітує поширення форэнид, тому що в нас у Чорному морі, навіть у його опріснених частинах, вони зустрічаються. Більш негативно форониди ставляться до низької температури, тому що в північних морях вони не знайдені.
У період розмноження актинотрохи можуть бути масовою формою планктонів, як це буває, наприклад, у нас у Чорному морі. Дорослі форми завдяки їхній малій помітності й невеликій величині (чорноморські форми досягають разом із трубочкою 1 – 1, 5 див) зустрічаються рідко. Більші форми форонид поширені в нас у далекосхідних морях (мал. 306).
Положення форонид у системі тваринного миру дотепер неясно. Деякі дослідники зближають їх, а деякі навіть з’єднують із моховинками, причому у зв’язку з наявністю в них эпистома – з покриторотими. У такому зближенні є деякі підстави, але все-таки форониди мають ряд специфічних рис у будові, як прогресивних, так і примітивних, на підставі яких з’єднувати їх з моховинками навряд чи можливо. Прогресивною рисою є наявність у них замкнутої кровоносної системи з певним рухом крові. Примітивна риса організації – дуже примітивна нервова система, що не утворить сьогодення нервового ганглія. Крім того, личинки форонид і моховинок різко розрізняються.
Останнім часом було висловлене припущення про зв’язок форонид з погонофорами. Група ця ставиться до нижчим хордового. Однак форониди різко відрізняються від погонофор наявністю кишечнику, який, як відомо, у погонофор ні, і переварювання й усмоктування їжі відбувається в них щупальцями.
Форониди, очевидно, дуже древня група, щоправда, у зв’язку з відсутністю в них кістякових елементів вони погано зберігаються у викопному стані, але є дані, що дозволяють уважати, що вони існували навіть у древньому палеозої.
Практичного значення форониди не мають, але можливо, що великі форми, що не мають кістяка й досить м’ясисті, можуть служити їжею деяким донним рибам (хоча конкретних даних із цього приводу немає).