СІМЕЙСТВО ИГРУНКООБРАЗНИЕ (CALLITRICHIDAE)

Игрунки — самі маленькі мавпи. Найбільш великі з них – левині игрунки (Leontideus) масою 450-550 м, довжина голови й тулуби цих мавп 22-37 див, а хвоста – 30-36 див. В карликових игрунок (Gebuella) довжина голови й тулуби лише близько 15 див, хвіст – 19-21 див.
Іноді игрунок називають белкообразними мавпами. Всі пальці игрунок несуть сильно стислі з боків, загострені й склепінні нігті, схожі на пазурі. Звідси і їхня друга назва – пазуристі мавпи. Тільки вкорочений великий палець стопи має плоский округлий ніготь. Великий палець кисті лежить у площині інших пальців і не протиставляється ім. Задні кінцівки длиннее передніх. Хвіст довгий, пухнатий, ніколи не буває хватальним. Вуха обволоше-ни, ока великі. Особа частково оголене. Зубна формула:
Мозок гладкий, без борозен. Хутро довгий, м’який, варіює по фарбуванню від сірого через червонясто-рудий до золотавого. Є 2 грудних соска.
Це сімейство поєднує дві підродини:
1) Callitrichinae з родами СаШthrix, Gebuella, Saguinus, Leontideus й
2) Gallimiconinae з одним родом Callimico.
До роду звичайних игрунок, або мармозеток (Callithrix), ставиться 8 видів. Іноді цих мавп називають уистити. Вони живуть в екваторіальних дощових лісах Бразилії, до півдня від ріки Амазонки. Тримаються звичайно на великих галузях високих дерев. На землю майже ніколи не спускаються. Лазают по стовбурах дерев і товстих гілок спритно й швидко, на зразок білок, часто переміщаються поштовхами, але не стрибають. Хвіст використають як балансир. Відпочивають сидячи, опираючись передніми й задніми кінцівками. Іноді лежать животом на гілці, звісивши кінцівки. Сплять уночі звичайно в дуплах. Живуть сімейними групами в 3-8 особин, іноді й більше. Повідомляються один з одним короткими свистячими звуками. Харчуються комахами, фруктами й іншою рослинною їжею.
Мармозетки добре розмножуються й живуть по 6—12 років у зоологічних садах.
Види звичайних игрунок відрізняються друг від друга в основному фарбуванням тіла, хвоста, вух й особи. У більшості з них на вухах є пучки довгих волось білий, чорний або жовтий кольори, на хвості – кольорові кільця.
Найбільш відома звичайна игрунка (С. jacchus) із чорними й сірими смужками по всьому тулубі й хвосту, на вухах довгі білі пучки волосся, особа покрита волоссями, бліде, з білим ромбічної форми плямою на чолі
Як й у всіх представників даного роду, вагітність у них триває близько 140 днів, народжуються звичайно 2 дуже маленьких дитинчати, рідко 1 або 3. Період лактації триває до 6 місяців, полова зрілість наступає в 14 місяців. Пучки волось на вухах, як й в інших видів, виростають між 6 й 9 місяцями. Як правило, самець-батько приймає саму активну участь у турботі про малят, які більшу частину часу проводять із ним, а не з матір’ю. Як у багатьох інших видів американських мавп, самці відрізняються миролюбним характером. Дорослі самці не люблять бійок і навіть рознімають молодих тварин, що б’ються. У період полової активності самці ніколи не проявляють агресивності стосовно самки, вони не ревниві й надають право самці вибирати собі будь-якого самця. Якщо ж виникають конфлікти між сімейними групами, що живуть по сусідству, то вони звичайно дозволяються лише голосними й загрозливими лементами, без бійок.
Черноухая мармозетка (С. penicillata) схожа на звичайну игрунку, але в неї пучки волось на вухах чорні й більше короткі, на тілі чергуються поперечні чорні й коричнюваті смуги. Як й у всіх звичайних мармозеток, голова округла, мордочка коротка, рот широкий. Часто зустрічаються поблизу селищ і нерідко забігають на плантації, розташовані в опушки ліси.
Сріблиста мармозетка (С. argentata) помітно відрізняється від описаних видів. Її особа й вуха оголені, рожевого або навіть темно-червоного кольори. Вовна на тілі, як й в інших видів, довга, м’яка, шовковиста, але рівна по фарбуванню, майже біла, а хвіст зовсім чорний. Голос різкий, пронизливий, часто схожий на пташиний. Тримаються великими чередами на верхівках дерев, але не в листі, а на великих гілках. Дитинчата майже чорні й тільки поступово здобувають фарбування дорослих.
До неї близька золотава мармозетка (С. chrysoleuca) з жовтуватої околохвостовой областю тіла й жовтуватих кілець на хвості. Особа в неї голе, м’ясного цвіту, на вухах білі пензлики.
Рід карликових игрунок (Cebuella) представлений одним видом С. pygmaea. Ці мавпи настільки малі (довжина голови й тулуби близько 15 див, хвоста – 19-20 див), що довгий час їх уважали дитинчатами інших видів игрунок.
Карликова игрунка (С. pygmaea) живе у верхів’ях ріки Амазонки — від західного берега ріки Пурус до підніжжя Анд, зустрічається також на берегах ріки Путумайо в Колумбії.
Хутро їх густий, коричнюватий, з жовтуватими й зеленуватими мітками на волоссях, нижні частини тіла білуваті, на хвості неясно виражені смуги. Особа обволошено. Вуха маленькі, голі й сховані в густій мантії. Сплять у дуплах дерев. Харчуються комахами, фруктами, дрібними птахами і їхніми яйцями. Їх важко спостерігати в дикому стані. При найменшому наближенні небезпеки вони моментально ховаються в гущавині листя. Судячи зі спостережень, у неволі карликові игрунки народжують двох дитинчати, які до 6 тижнів тримаються на тілі батька. З 8 тижнів поступово стають незалежними й самостійно відшукують собі їжу. ДО 24 тижнів досягають розмірів дорослих особин.
Представники роду тамаринов, або сагуинов (Saguinus), помітно відрізняються від мармозеток. У них більше розвинені ікла, відсутні привушні пензлики й кільця на хвості. Вони щільніше й крупніше по розмірах тіла, маса якого досягає в деяких видів 550 р. Довжина голови й тулуби варіює в межах 16-30 див, хвіст длиннее (27-42 див).
У цей час до цього роду ставляться 22 виду, які поєднуються в три підроди: звичайних сагуинов з обволошенним особою (Saguinus), тамаринов з оголеною особою й чубчиком, або пинче (Oedipomidas), і тамаринов з істинно оголеною особою, або марикинов (Marikina).
Звичайні сагуини (Saguinus) зустрічаються в дощових лісах басейну ріки Амазонки. На сході вони обмежені рікою Гурупи, у верхів’ях Амазонки – між рікою Путумайо на півночі й рікою Мадейра на півдні. Зустрічаються на заході в Андах до 1000 м над рівнем моря. Вони звичайно тримаються на великих галузях дерев, харчуються тільки фруктами. Живуть невеликими сімейними групами. На волі народжують двох дитинчати, у неволі найчастіше одного. Як й у мармозеток, батько ніжно піклується про потомство. Сагуинов розділяють на 16 видів, які розрізняються по цвіті вовни. В основному хутро сагуинов чорний, коричневий або темно-червоний. Імператорська тамарина (S. imperator) сіра, із червонуватим хвостом і довгими звисаючими білими вусами
З тамарин найбільш відомий підрід пинче (Oedipomidas), яких називають також эдипови игрунки. Крім властиво эдипових игрунок, або пинче (Saguinus oedipus), сюди ж ставиться другий вид – эдипова игрунка Жоффруа (S. geoffroyi). Вовна на спині пинче темно-коричнева, на нижніх частинах тіла й на кінцівках біла. Особа квадратне, чорне, з рідкими розкиданими волоссями. На голові віялом стирчать довгі білі волосся («бавовняна верхівка»), в игрунки Жоффруа волосся чубчика коротше й на потилиці голови стають червоніше. Хвіст (36-38 див) длиннее голови й тулуби (22-25 див), у підстави він червонясто-коричневий, а ближче до кінця темно-коричневий або чорний. Вуха, як й у сагуинов, невеликі, але виступають. Більші пальці кистей і стіп маленькі.
Пинче поширені в Панамі й Північній Колумбії, обмежуючись на сході рікою Магдалена. Живуть на високих деревах тропічних дощових лісів. Швидко карабкаются, подібно білкам, хвіст служить балансиром, можуть стрибати на значну відстань, іноді коштують на двох ногах. Відпочивають у звичайній позі, вчепившись за гілку всіма кінцівками. Сплять згорнувшись, оповивши хвостом тіло.
Думають, що вони живуть сімейними групами, куди входить батьківська пара й діти різних поколінь. Після 140-145 днів вагітності народжуються 2 дитинчати. У турботі про їх батько бере більшу участь, чим мати. Він переносить дитинчат на собі й спить із ними, зігріваючи своїм тілом.
Марикини (Mankina) небагато менше пинче. Вони живуть до півночі від ріки Амазонки, на схід границі ріки Папу й далі на захід у Колумбії до ріки Магдалена.
У будові тіла, поводженні й екології вони подібні з іншими тамаринами, хоча не можуть робити довгих стрибків, як пинче. Чотири види марикин відрізняються по розфарбуванню тіла. В основному їхню вовну коричнева, з жовтими або червонуватими нижніми частинами тіла. Особа оголене й чорне. Вуха більші й голі.
Рід золотавих левиних тамаринов (Leontideus) близький до типового тамари-нам, з якими вони розділяють деякі особливості в будові зубів. Саме в обох пологів тамарин на нижній щелепі ікла значно длиннее різців – «длиннокликовие». Це їх відрізняє від щирих «короткокликових» мармозе-ток, що мають на нижній щелепі різці й ікла однакової довжини.
Левині игрунки, або тамарини, мабуть, найбільше яскраво пофарбовані тварини із сучасних ссавців
.
Так, в дійсної левиної игрунки розалий (L. rosalia) вся вовна тіла червонясто-золотава; в золотоголовой тамарини (L. chrysomelas) грива, передні кінцівки й кінець хвоста золотаві, всі інші частини тіла чорні. L. chrysopygus вся чорна, а чоло й внутрішні сторони задніх кінцівок золотаві. У представників всіх видів особа чорне, майже без волось, довга мантія загинається назад і прикриває вуха. Левині тамарини – самі великі з игрунок, хвіст приблизно такої ж довжини, як голова й тулуб. Кисті й стопи вузькі й подовжені, більші пальці дуже короткі. Між II й III, III й IV пальцями є шкірна перетинка. Живуть левині игрунки в гористих лісах Південно-Східної Бразилії, звичайно на маленьких гілках високо в кронах дерев. Харчуються фруктами, комахами, маленькими ящірками.
Взагалі ці тварини дуже рідкі. Думають, що в цей час їхня чисельність у природі зменшується, тому вони підлягають охороні.
Із цього роду найбільш відома левина игрунки розалія
.
Як й в інших игрунок, у розалії звичайно народжуються 2 дитинчати. Батько відразу приймає на себе турботу про їх, облизує їх і переносить на своє тіло. Дитинчата чіпляються за хутро батька й щільно охоплюють його боку своїми хвостиками. Батько носить дітей до 6-7 тижнів і передає матері тільки для годівлі. Лактація триває до 3 місяців. Коли дитинчата у віці близько 4 місяців стають незалежними від батька, він і тоді про їх піклується й навіть пережовує для них їжу. Дорослих розмірів вони досягають до одного року.
У зоопарках розалії рідкі, але живуть іноді до 10 років і розмножуються.
Рід гельдиевих мармозеток, або каллимико (Callimico), з одним видом виділяється в самостійну підродину Callimiconinae. Їхній зовнішній вигляд, розміри, будова кисті й стопи, а також когтеобразние нігті подібні з такими в інших игрункових мавп. По будові черепа й зубної системи вони близькі до цебусовим. Зубна формула:
Гелъдиевая каллимико (С. goeldii) — рідка, маловідома тварина, з густим, шовковистим хутром, основний цвіт його чорний, але на кінцях волосся більше світлі. На спині й з боків голови волосся довгі, стовбурчаться. Хвіст значно длиннее голови й тулуби. Великий палець кисті довгий, але не протипоставлений. Переносье дуже низьке, і ніс здається підійнятим, кирпатим.
Живуть каллимико у верхів’ях ріки Амазонки, у густій кроні дерев дощових лісів. Денні. Спосіб пересування й вокалізація, як у тамарин і мармозеток.