СІМЕЙСТВО ТУПАЙЕОБРАЗНИЕ (TUPAIIDAE)

Малайське слово «тупайя» означає «тварина, схоже на білку».
Дійсно, тупайи — дрібні, що нагадують білок тварини, з подовженим тулубом і короткуватими п’ятипалими кінцівками. На пальцях – серповидние пазурі. Більші пальці не протиставляються іншим, і рухливість їх обмежена. Хвіст довгий й, за винятком перохвостой тупайи, пухнатий. Мордочка подовжена, верхня губа голі й нерухома, очі спрямовані в сторони, є 4 пари вибрисс. Хутро густої й м’який, рідко світлий, частіше темно-бурий і рудувато-коричневий. Мозок примітивний, гладкий, без борозен і звивин. Зубна формула:
Середні різці верхньої щелепи, як й у всіх напівмавп, широко розставлені. Навпроти, різці нижньої щелепи тісно притиснутий друг до друга й спрямовані горизонтально вперед у вигляді «гребінки», як у лемурів, але в них цей «зубний гребінець», на відміну від тупай, включає й ікла. З лемурами їх зближає також наявність нижнього язичка. Цим під’язичному із зазубреним верхнім краєм тупайи й лемури прочищають «гребінку».
Сімейство Tupaiidae підрозділяється на дві підродини:
1) властиво тупайи (Tupaiinae) з родами Tupaia, Dendrogale, Urogale й Anathana й
2) перохвостие тупайи (Ptilocercinae) з одним родом Ptilocercus.
Рід звичайних тупаий (Tupaia) — найбільш відомий і численний по видах і підвидам. До звичайних тупайям ставиться тана (Т. tana), що з іншим видом Т. dorsalis становить підрід Lyonogale.
Представники роду Tupaia помітно відрізняються по розмірах тіла. Так, найбільш велика з них тана має масу 160-260 м, довжина її голови й тіла дорівнює 16-25 ледве, хвіст коротше (14-20 див). Маса тіла карликової тупайи (Т. minor) 30-60 м, довжина голови й тулуби 10- 17 див, довжина хвоста 14-16, 5 див. Типовий вид підроду Tupaia – Т. glis (у ньому 49 підвидів). У Т. glis длиннее хвіст і коротше мордочка, чим у Т. tana.
Для звичайних тупаий характерні маленькі хрящові вуха, короткі вибрисси, більше коротка мордочка, чим в інших пологів. Хутро світлий або темно-коричневий, нерідко темно-рудий із чорними плямами. Є. 1-3 пари сосків.
Звичайні тупайи широко поширені в тропічних дощових і гірських лісах (понад 3000 м над рівнем моря) Північної Індії, Південних Гімалаїв, Китаю, Індокитаю, на островах Хай-нань, Суматра, Ява, Калимантан і Бали, а також на багатьох дрібних островах до Західних Філіппін. Тана живе тільки на Калимантане, Суматрі й сусіднім дрібним островам.
Вони менш деревні істоти, чим це передбачалося раніше, і часто живуть і харчуються на землі або в чагарниках. Їхня основна їжа – фрукти й комахи. Поїдаючи їжу, вони, подібно білкам, міцно тримають її в передніх лапках, сидячи на задні. Як правило, ведуть денний спосіб життя, але в неволі їхня активність спостерігається також у вечірні й ранкові сутінки. Гніздяться в дуплах упалих дерев, у порожнині бамбука й інших подібних місць. Живуть поодинці або парами й строго захищають займану ними територію. Говорять, що боротьба між самцями у двобоях приводить іноді до смертельного результату. Бійок між самцем і самкою не буває. Повідомляються один з одним звуковими й зоровими знаками (наприклад, різними рухами хвоста). Часто тримаються поблизу людського житла, відомі випадки, коли деякі тупайи заходять у вдома й беруть собі, що «погано лежить».
ДО роду дендрогале (Dendrogale) ставляться два види: D. murina й D. melanura. Перший з них живе в Південному В’єтнамі, Таїланді й Камбоджі, а другий – у горах Калимантана до 3000 м над рівнем моря. Дендрогале ростом з велику мишу. Вовна його м’якого, бархатиста, темно-сірого цвіту, з жовтогарячими мітками в очей. Є одна пара сосків. По типі харчування дендрогале насекомоядни.
Представники роду урогале (Urogale)— самі великі з тупаий. Маса їхнього тіла досягає 350 м, але довжина тіла майже така ж, як й у звичайних тупаий. Вовна темно-коричнева, мордочка дуже довга, характерні маленькі вуха, 2 пари сосків. Урогале харчуються комахами і їхніми личинками, пташенятами, яйцями, фруктами. Єдиний вид цього роду – U. everetti живе на острові Мінданао (Філіппіни) на 1800 м над рівнем моря.
Рід анатан (Anathana) представлений одним видом A. ellioti, що живе в Північній Індії. Анатани дуже схожі на тупай, по розмірах вони небагато крупніше дендрогале. Хвіст ледве длиннее голови й тіла. Мордочка вкорочена, вовна червоно-коричнева або сіро-коричнева із чорними плямами, нижні частини тіла більше світлі. Є 3 пари сосків. Всі анатани насекомоядни й растительноядни. Тупайи рідко зустрічаються в зоопарках. Одна урогале жила в Чиказькому зоопарку 7 років.
Розмноження й розвиток тупаий вивчені мало. Вагітність триває 41-50 днів (Tupaia) або 54-56 днів (Urogale). Звичайно народжуються 1-4 (частіше 2) голих і сліпих дитинчати. Лактація починається відразу ж після народження й триває до 28 днів. В 30 днів маля залишає гніздо й починає карабкаться по галузях дерев і чагарників. В 6 місяців Т. glis, наприклад, досягає полової зрілості.
Перохвостие тупайи (Ptilocercus) помітно відрізняються від властиво тупаий. Насамперед хвіст їх довгий, голий, покритий лусочками, волосся на його кінці розташовані по обох сторони, подібно пташиному перу (звідси їхня назва – перохвостие).
До цього роду ставиться тільки один вид (P. lowii). Перохвостие тупайи розміром з маленького пацюка
Хутро м’який, короткий, сірий. Вуха більші й шкірясті. На мордочці – довгі вибрисси. Пальці добре розвинені. Сосків 2 пари.
Перохвостие тупайи живуть у Південній Малакці, на Суматрі, Калимантане й на деяких прилеглих островах. На відміну від інших тупаий вони ведуть нічний або сутінковий спосіб життя в кронах низьких дерев, у чагарниках і на землі. Вони прекрасно карабкаются по гілках, стрибають по землі, і у всіх випадках хвіст служить їм балансиром. Перо-хвостие тупайи найчастіше влаштовують гнізда в дуплах дерев; сплять згорнувшись у клубок. Живуть парами, але іноді їх бачать по 4 особині в одному гнізді. Харчуються комахами й деякими ящірками. Нерідко вони зустрічаються поблизу людського житла.
Про розмноження й розвиток перохвостих тупай нічого не відомо.