ЗАГІН ПРИМАТИ (PRIMATES)

Із всіх ссавців примати (мавпи й напівмавпи) відрізняються, мабуть, найбільшою розмаїтістю й багатством форм. Але, незважаючи на зовнішні розходження, їх поєднують багато загальних рис будови тіла, які виробилися в процесі еволюції в умовах деревного способу життя.
Примати володіють добре розвитий п’ятипалою, хватальною кінцівкою, пристосованої до лазіння по галузях дерев. Для всіх приматів характерна наявність ключиці й повний поділ променевої й ліктьової кісток, що забезпечує рухливість і розмаїтість рухів передньої кінцівки. Великий палець рухливий й у багатьох видів може протиставлятися іншим пальцям. Кінцеві фаланги пальців постачені нігтями. У тих форм, які мають пазур-видні нігті або мають пазур на окремих пальцях, великий палець завжди несе плоский ніготь. При пересуванні по землі примати опираються на всю стопу.
Активне життя й розмаїтість функцій передніх кінцівок обумовили в приматів сильний розвиток головного мозку, а у зв’язку із цим збільшення обсягу черепної коробки й відповідно скорочення лицьового відділу черепа. Але добре розвинені більші півкулі мозку з рясними борознами й звивинами характерні тільки для вищих приматів. У нижчих представників загону мозок гладкий або має мало борозен і звивин.
Примати в основному харчуються змішаною їжею з перевагою рослинної, рідше — насекомоядни. У зв’язку зі змішаним харчуванням шлунок у них простій. Зубов чотири типи – різці, ікла, малі (премоляри) і більші (моляри) корінні; моляри з 3-5 горбками. Має місце повна зміна зубів – молочні й постійні.
Значні варіації відзначаються в розмірах тіла приматів — від маленьких мишачих лемурів до горил ростом 180 див і вище. Волосяний покрив густий, з підшерстям у напівмавп, у більшості мавп він розвинений слабко. У багатьох видів вовна й шкіра яскраво пофарбовані, ока карі або жовті. Хвіст довгий, але є короткохвості й безхвості форми.
Розмножуються примати цілий рік, у самки народжується звичайно один (у нижчих форм — іноді 2—3) дитинча. Як правило, примати живуть на деревах, але є наземні й напівназемні види. Спосіб життя приматів денний, стадний, рідше парний або одиночний; вони живуть головним чином у тропічних і субтропічних лісах Африки, Азії й Америки, зустрічаються й у високогірних областях.
Сучасних приматів відомо близько 200 видів. Вони поєднуються в 57 пологів, 12 сімейств й 2 підзагони – напівмавпи (Prosimii) і мавпи (Anthropoidea).
Відповідно до найпоширенішій у цей час класифікації в загін приматів включаються тупайи, які як самостійне сімейство Tupaiidae разом з лемурами й долгопятами становлять підзагін напівмавп. Через лемурів вони зв’язують комахоїдних тварин із приматами, нагадуючи про найдавніших предків останніх.
У нашому описі приматів ми дотримуємося найпоширенішої класифікації, прийнятої Дж. і П. Вона-бенкетами (J. В. Napier and P. Н. Napier. A Handbook of Living Primates. London – New-York, 1967).
Думають, що предками приматів були примітивні комахоїдні ссавці, досить подібні із сучасними тупайями. Залишки їх виявлені у верхнемелових відкладеннях Монголії. Ці найдавніші примати, цілком ймовірно, розселилися з Азії в інші місця Старого Світла й Північної Америки, де дали основу для розвитку лемурів і долгопятов. Вихідні форми мавп Нового й Старого Світла, імовірно, одержали початок від примітивних долгопятов (деякі автори предками мавп уважають древніх лемурів). Американські мавпи виникли незалежно від мавп Старого Світла. Предки їх проникнули з Північної Америки в Південну, тут розвивалися й спеціалізувалися, пристосовуючись до умов винятково деревного життя.
Людина по многим анатомічних і біологічних рисах ставиться до вищих приматів, де становить окреме сімейство людей (Hominidae) з родом людин (Homo) і одним видом — сучасна розумна людина (Н. sapiens recens).
Практичне значення приматів дуже велико. Як живі й забавні істоти, мавпи завжди привертали увагу людини. Вони були предметом полювання, їх продавали в зоопарки й для домашньої розваги. М’ясо багатьох мавп і зараз уживають у їжу аборигени. Дуже смачним уважається м’ясо й напівмавп. Шкіри деяких видів приматів використають на вироблення деяких речей.
В останні роки мавпи все більшого значення набувають у біологічних і медичних експериментах. По дуже многим анатомо-фізіологічних ознаках мавпи (не тільки людиноподібні, але й нижчі) виявляють разюча подібність із людиною. Вони навіть піддані многим властивими людині захворюванням (наприклад, дизентерії, туберкульозу, поліомієліту, дифтериту, кору, ангіні), у загальному протекающим так само, як й у людини. Іноді людиноподібні мавпи гинуть від апендициту.
Все це говорить про морфологічну й біохімічну подібність крові й тканин мавп і людини. От чому деякі органи мавп використаються в лікуванні людей (наприклад, бруньки макаков, зелених мавп і деяких інших мавп служать живильним для середовищем вирощування вірусів, що перетворюються потім, після відповідної обробки, у вакцину проти поліомієліту).