СІМЕЙСТВО ВИЛОРОГИ (ANTILOCAPRIDAE)

Вилороги живуть винятково в Північній Америці й тільки із цим континентом зв’язані у своєму походженні. Із всіх копитних Америки ці тварини найбільш древні. Родинні зв’язки їх з іншими групами копитних неясні. Раніше їх включали в сімейство полорогих, але в цей час уважають самостійним сімейством, представленим єдиним родом і видом.
Вилорог (Antilocapra americana) — гарна, струнка тварина розмірами приблизно з нашу козулю: ріст його досягає 88—105 див, маса —36—60 кг. Голова з подовженою мордою, величезними очами, увінчана своєрідними вильчато-раз-ветвленними рогами, які в самки значно менше (і не роздвоєні), або відсутні зовсім.
Кісткова підстава, на якому сидить роговий чохол, тонке, нерозгалужене. Роговий чохол щорічно спадає, а кісткова підстава зберігається, і щодо цього вилорог представляє зовсім унікальне виключення серед копитних взагалі.
Фарбування вилорога палево-коричнювата зверху й світла знизу, з білою напівмісячною плямою на горлі й білим більшим «дзеркалом». У самців на горлі чорний напівнашийник і чорна ж «маска». Остьові волосся густі й злегка хвилясті, на шиї утворять гриву, що стирчить, подпушь рідка. Волосся «дзеркала» пухнаті, довгі (до 10 див); тварина може їх довільно распушать. Дуже розвинені у вилорога пахучі залози (подглазничние, хвостові й ін.).
Вилорог населяє прерії західних штатів США й Канади від ріки Міссурі до Скелястих гір, до півдня доходячи до Мексики. На початку минулого століття там бродили незліченні череди цих тварин – їхня чисельність приблизно оцінювалася в в 40 000 000 голів. Білі колоністи й переселенці зіграли ту ж роль, що й у трагедії бізонів. Через сторіччя вилорог став майже рідкістю, до 1900 р. у США їх налічувалося лише 19 000. Однак енергійне втручання поборників охорони тварин урятувало вилорога від повного винищування. Уже в 1924 р. чисельність зросла до 40 000, а зараз перевищує 400 000.
Улітку вилороги живуть невеликими групами, узимку ж збираються в сотенні череди з ватажком на чолі. Старі самці частіше тримаються поодинці. Залежно від наявності корму й води череди роблять міграції. Вилороги годуються й удень і вночі. Основу їхнього харчування становлять трав’янисті рослини й пагони чагарників. Якщо вода є, вони ходять регулярно на водопій, але при відсутності джерел подовгу можуть задовольнятися вологою, що втримується в рослинах.
Винятково цікава система сигналізації й оповіщення в череді вилорогов. Як тільки одне із тварин зауважує небезпеку (вовка, койота або просто незнайомий предмет), воно скуйовджує, распушает довгі волосся білого «дзеркала», що стає схожим на гігантську хризантему. Інші тварини негайно повторюють цей сигнал, видимий неозброєним оком більш ніж за 4 км, і тривога охоплює всю череду. Пахучі залози починають виділяти різкий захід, що навіть людині з його недосконалим нюхом чутний за сотню метрів.
Вилорог — найшвидша тварина з американських ссавців. Він може розвивати швидкість до 65 км/ч, роблячи стрибки від 3, 5 до 6 м довжиною. Однак такий біг тварина витримує не далі 5-6 км. Нормальна («крейсерська») швидкість перегони 48 км/ч.
Період гонів у вилорогов наступає наприкінці літа й триває близько 2 тижнів. Між самцями в цей час відбуваються жорстокі бійки. Кожен самець ходить із невеликим гаремом (з 3-4 самок, а іноді з 8-15). Вагітність триває 230-240 днів. На півдні ареалу пологи відбуваються вже в березні, на півночі – у травні. Самка найчастіше приносить двох теляти, які в перші дні лежать, затаївшись у траві, на відстані 50-100 м друг від друга. Лише вночі й ненадовго мати наближається до них, щоб погодувати.
Новонароджене теля має масу 2—2, 5 кг. Уже у віці чотирьох днів він бігає дуже швидко, через 3 тижні починає їсти траву, в 3 місяці майже не відрізнимо від дорослого, але ще не має рогів.
Зміна рогів у вилорогов — чудове явище. По закінченні гонів тварини скидають роги, причому кістковий стрижень, на якому сидить ріг, як чохол, залишається. Ще під старим рогом на цьому стрижні утвориться захисне покриття з рогоподобной маси, що, крім цього, покрита коротким волоссям. Із цієї маси й розвивається новий роговий чохол. Вся зміна рогів займає більше 4 місяців.
По ще незрозумілих причинах у неволі вилороги винятково рідко виживають довше року.
Тривалість життя вилорогов на волі 5—7, іноді до 10 років.