КЛАС П’ЯВКИ (HRUDNEA)

П’явки … Це слово звичайно викликає неприємне почуття: уява малює довгих, темних хробаків, що живуть у болотистих водоймах, що нападають на людину й ссуть його кров. Багато з людей знають тільки одну п’явку – медичну, застосовувану при лікуванні деяких захворювань, нерідко дуже важких. Тим часом на земній кулі налічується близько 400 видів п’явок, їхня будова різноманітно, вони живуть не тільки в болотистих водоймах, але й у ріках, озерах, гірських струмках і навіть у морях й океанах. П’явки-кровососи дійсно становлять більшість цих класів типу кольчецов, але живуть вони за рахунок різних тварин (представників всіх класів хребетних, м’якотілих, ракоподібних, водних комах, хробаків й ін.), а пе тільки ссавців і людину. І зовсім уже мало кому відомо, що багато видів п’явок не можуть ссати кров, а належать до числа хижаків, які цілком або вроздріб заковтують дрібних тварин.
Правда, хижі форми відбулися від кровососущих і зберегли основні ознаки своїх предків, але по характері харчування вони докорінно відрізняються від них. Що стосується п’явок, що ссуть кров ссавців і людини, то в тропіках їхня неабияка кількість, але в нашій країні таких видів усього два-три (з 50 прісноводних видів) і поширені вони переважно в південних районах.
Приналежність п’явок до типу кільчастих хробаків не викликає ніяких сумнівів. Тіло їх сегментоване, центральна нервова система складається з головних вузлів, окологлоточних тяжей і черевного ланцюжка; у шкірно-мускульному мішку є ті ж основні елементи, що й в інших кольчецов, перенос речовин здійснюється за допомогою кровоносної системи, органи виділення – метанефридии, кишечник наскрізний, що закінчується анальним отвором, мускулистий, рясно постачений кровоносними судинами, і т.д. У той же час для п’явок характерні многие риси, які дозволяють легко відрізнити їх від інших груп типу.
У зв’язку з необхідністю прикріплюватися до тіла інших тварин для ссання крові в п’явок розвилися два присоски (передній, навколишній рот, і задня), тіло стало більш-менш сплощеним. Щетинок, за одним виключенням, ні, тому що плазують ці хробаки за допомогою присосків. Число сегментів, або сомитов, на відміну від інших кольчецов, постійне й у всіх видів, за винятком одного, дорівнює 33, з яких останні сім утворять задній присосок. Порівняно невелика кількість сегментів, імовірно, зменшувало гнучкість тіла, і в п’явок виникла дуже характерна для них вторинна кольчатость тіла: сомити підрозділяються на певне для кожної групи видів число кілець. В медичної й інших щелепних п’явок у сомите п’ять кілець, в равликової і переважної більшості видів сімейства плоских п’явок – три й т.д. Вторинна кольчатость торкає тільки зовнішніх покривів і на внутрішні органи не поширюється. Центральним кільцем уважається те, що несе вузол черевного нервового ланцюжка.
Серед п’явок майже немає дійсних паразитів, тобто таких видів, які постійно живуть на тілі хазяїна або усередині його, що завжди спричиняє спрощення організації паразита. Навпаки, більшість їх веде активний спосіб життя в пошуках своїх жертв, опір яких вони повинні перебороти. Тому в п’явок добре розвинена нервова система, і у всіх хробаків, що живуть на світлі, є очі, число й розташування яких характерні для груп видів або навіть для окремих видів. Тіло дуже мускулисто, і щодо цього п’явки перевершують всіх хробаків. Так, наприклад, у дощових хробаків мускулатура становить 29, 7% обсягу всього тіла, а в п’явок- до 65, 5%. Багато видів добре плавають. Проміжки між органами заповнені сполучною тканиною, і порожнина тіла (вторинна), характерна для всіх кольчецов, у п’явок відсутній. Тіло їх дуже щільне, із працею поддающееся розриву. Кровоносна система, прекрасно розвинена, перетерпіла істотні зміни. Змінилися й метанефридии, що втратилися у зв’язку з відсутністю порожнини тіла лійок.
Істотним змінам піддався травний апарат. Усе п’явки, за винятком одного древнього виду, діляться на два від ряду: хоботних й щелепних (бесхоботних). У перших у передній частині травної трубки розвився мускулистий хобот, у других – щелепи (їх звичайно три), усаджені зубчиками. За допомогою хобота або щелеп кровососущие види ушкоджують шкіру або слизові оболонки своїх жертв. У хижих щелепних п’явок, цілком заглативающих свій видобуток, щелепи зменшуються або навіть зовсім зникають. За глоткою, що служить для ссання крові, і коротким стравоходом іде шлунок, обсяг якого в кровососущих видів сильно збільшений завдяки парним бічним відросткам. У хижих видів відростки шлунка повністю або частково зникають. Засвоєння їжі відбувається в, що йде за шлунком кишці, що у багатьох п’явок теж має відростки. Кал віддаляється через задню кишку й анальний отвір, що лежить на спинній стороні, у заднього присоска.
Добре відомо, що після укусів п’явок рани довго кровоточать. Це порозумівається тим, що в рани зі слинних залоз, що відкриваються в ротову порожнину п’явок, попадає особлива білкова речовина гирудин (від грецького слова «гирудо»- п’явка), що перешкоджає згортанню крові. Якби гирудин не виділявся, то швидко утворилися б кров’яні згустки (тромби) і ссання крові ставало б неможливим. Завдяки гирудину й іншим речовинам, виділюваним слинними залозами, кров місяцями зберігається в шлунку п’явок у рідкому стані, не піддаючись гниттю.
Усе п’явки гермафродити (у дорослих хробаків розвинені й чоловічі й жіночі полові органи) і розмножуються тільки статевим шляхом. На черевній стороні цих хробаків, вище середньої частини тіла, досить добре помітні два полових отвори: переднє, більше – чоловіче, заднє – жіноче. Відстань між цими отворами, вимірювана кількістю кілець, у різних видів неоднакове й має значення для визначення видів п’явок. Запліднення, тобто злиття живчиків й яйцеклітин, відбувається усередині організму. Насіння передається при половому акті двома способами. В одних видів (у тому числі в медичної) воно вводиться в жіночий половий отвір за допомогою совокупительного органа, що має вид тонкої нитки, а в інших живчики виділяються в особливих мішечках (сперматофорах), які прикріплюються до шкіри«іншої п’явки в різних місцях. Живчики через ранки, що утворяться на шкірі після прикріплення сперматофорів, проникають усередину тіла, відшукують зрілі яйцеклітини й запліднюють їх.
Запліднені яйця виділяються в коконах, будова яких буде описано далі. У статевозрілих п’явок, як й у малощетинкових хробаків, в області полових органів на шкірі утвориться «пасок», часто добре помітний. З виділень залоз паска утворяться стінки коконів. По закінченні розвитку, що звичайно триває кілька тижнів, з коконів виходять маленькі чирви, в основному схожі на дорослі.
П’явки поширені у всіх частинах світла. Кожна зоогеографічна область характеризується своїм складом видів цих хробаків. Видів, що живуть у двох або більше областях, дуже мало. Морські п’явки розділяються на ряд груп, з яких кожна характерна для певного району Світового океану й прилягаючих до нього морів. У Чорному морі п’явок немає зовсім, тому що його солоність (у два рази менше солоності океану) недостатня для дійсних морських п’явок і занадто велика для видів, що живуть у прісних і солонуватих водах.
П’явки мають практичне значення, як корисне, так і шкідливе, про що коротенько буде розказано при описі окремих видів.