СІМЕЙСТВО ДЮГОНІ (DUGONGIDAE)

Сімейство містить тільки один рід Dugong з єдиним видом — звичайний дюгонь (D. dugong).
Його звичайна довжина близько 3 м, максимальна — 5 м. При довжині 4 м він має масу 600 кг. Цей дюгонь різко відрізняється від ламантинів формою хвоста: дві його лопати розділені широкою серединною виїмкою й загострені на кінцях. Спосіб руху хвостом, видимо, той же, що й у китоподібних. Ласти без ногтевидних копитцев. Шкіра товста, до 2-2, 5 див. Фарбування спини варіює від темно-синьої до коричневою-коричневій-блідо-коричневої, черево світле. Толста щетиниста морда закінчується м’ясистими, рухливими й звисаючими вниз губами. Верхня губа глибоко роздвоєна, і на цьому місці середня частина її покрита короткими твердими щетинками. Це пристосування допомагає роздрібнювати рослинну їжу, що перетирається зубами.
Молоді дюгоні у верхніх щелепах мають пари різців і чотири пари корінних, а в нижніх щелепах пари різців і сім пар корінних; усього 26 зубів. Дорослі ж дюгоні зберігають тільки 10 зубів – пари верхніх різців і по двох пари верхніх і нижніх кутніх зубів. Обоє верхніх різця в самців перетворюються в бивні довжиною 20-25 див: вони на 5-7 див виступають із ясен і використаються як знаряддя в боротьбі за самку.
Дюгоні в минулому були многочисленнее й проникали на північ до Західної Європи і Японії. Нині ж збереглися тільки в теплому поясі: у ряді заток і бухт Червоного моря, у східних берегів тропічної Африки, по обох сторони Індії, у Цейлону, біля островів Індо-Малайського й Філіппінського архіпелагів, Тайваню, Нової Гвінеї, Північної Австралії, Соломонових островів і Нової Каледонии.
Звичайно тримаються біля берегів, над глибинами не більше 20 м. Там, де багато водоростей, дюгоні схильні жити оседло. Вони тримаються поодинці й парами, рідко збираються групами, а в минулому відзначалися череди до сотні голів. При годівлі 98% часу проводять під водою, зринаючи для подиху через кожні 1-4 хвилини. Межа їхнього занурення, однак, чверть години. Звичайно дуже мовчазні. Тільки збуджені, хрипнуло хрюкають і свистять.
У шлюбний період дюгоні дуже активні, особливо самці, що б’ються через самок. Як припускають, вагітність триває майже рік і стільки ж лактаційний період. Немовля близько 1-1, 5 м, досить рухливий і дихає набагато частіше дорослих. При небезпеці особини в шлюбних парах не залишають один одного, так само як батьки дитинчати.
Для молодих дюгонів, особливо в перші місяці життя, дуже небезпечні тигрові акули, але набагато небезпечніше людина.
У минулому лов мережами сильно підірвав запаси дюгонів у водах Австралії.
Після припинення такого лову запаси їх трохи зросли, і тепер добувають їхніми гарпунами із човнів. Поранена тварина, буксируючи човен, розвиває швидкість до 18 км/ч. Неволю дюгоні переносять погано, набагато гірше ламантинів.