СІМЕЙСТВО МОРЖІ (ODOBENIDAE)

Моржі — самі великі ластоногие, що живуть у північній півкулі. Як й в ушатих тюленів, у них задні ласти згинаються в п’ятковому зчленуванні й служать для опори при пересуванні по твердому субстраті (земля, лід). Однак, на відміну від ушатих тюленів, зовнішніх вушних раковин у моржів немає. Особливо характерні в моржів ікла верхньої щелепи. При закритому рте вони виступають із розщіп рота, далеко спускаючись униз. Передні ласти обрамлені фес-тончато вирізаною шкірною облямівкою, позбавленої волосся; немає волосся й на нижній частині внутрішньої сторони кисті. На задніх ластах вся ступня гола. На обох парах ластів є пазурі, але розвинені вони слабко.
Зубна формула індивідуально трохи варіює, але частіше така:
У цей час існує один вид.
Морж (Odobenus rosmarus). Довжина тіла дорослих самців (по поверхні) 300-410 див (у середньому 345 див), маса близько 1, 5 т (у рідких випадках до 1, 8 т). Розміри самок помітно менше: довжина тіла в них від 265 до 335 див (у середньому близько 290 див), маса звичайно близько 700- 800 кг (дуже рідко до 1, 1 т). Крім розмірів, самці-виробники відрізняються від самок більшими й товстими іклами й тим, що шия, груди й плечі в них у суцільних шишкообразних, бородавчастих стовщеннях, що, імовірно, можна розглядати як вторинну підлогову ознаку. У дорослих верхні ікла виступають над яснами на 40-50 див (до 60 див). Іклами моржі викопують із ґрунту їжу (молюсків), захищаються від ворогів, а також користуються при вилізанні на льоди й сушу. Голова в моржів відносно маленька з високо розташованими й широко розставленими очами. Морда коротка й дуже широка. На верхній губі розташовані 13-14 рядів товстих, твердих вибрисс; довжина їх дорівнює 10-12 див, а товщина – 1, 5-2 мм. Вибриссами моржі, в
.
Шкіра дуже товста: 3—4 див, а місцями (наприклад, на груди) і того більше. Волосяний покрив у дорослих дуже рідкий; на значних ділянках шкіри його немає зовсім. Цвіт волось рудуватий або солом’яно-сіруватий. Тільки в дуже молодих звірів волосяний покрив щодо густий, темно-коричневого цвіту. З віком фарбування світлішає. Зміна розмірів (довжина тіла) з віком іде так: годовики – 175-220 див, двухлетки – 210-260 див, трьохлітки – 260-280 див.
Підшкірний жировий шар розвинений відносно слабко. Товщина його 5-10 див. З одного звіра одержують 150-250 кг сала.
Для моржів характерна наявність великого мешковидного випинання глотки, розташованого під шкірою. Воно може бути заповнено повітрям і цим служити для зменшення щільності тіла, що важливо при відпочинку, особливо при сні на воді.
Моржі поширені кругополярно в мілководних окраїнних морях Північного Льодовитого океану й сусідніх ділянок Атлантики й Берингового моря. У глибоководних районах Центральної Арктики ці звірі зустрічаються лише зрідка.
Окремі особини проникають на північ, у всякому разі, до 79° с. ш. До теперішнього часу чисельність і загальна широта поширення помітно скоротилися й моржі зустрічаються в окремих, часто ізольованих районах, що далеко відстоять друг від друга. У Західній Арктиці нечисленні. Невелике число моржів зустрічається в районі архіпелагу Земля Франца-Иосифа, в області канинско-колгуевского мілководдя, місцями в Нової Землі, у південно-західній частині Карського моря (у західного узбережжя півострова Ямал). Також рідкі моржі в берегів Західного Таймиру й островів Північної Землі. Далі до сходу моржі краще збереглися в східного узбережжя Таймиру, біля устя Лени (наприклад, на острові Куба). У Східно-Сибірському морі вони звичайні в районі острова Врангеля, більше численні в Чукотському морі, у районі Берингове протоки й північних частин однойменного моря.
Поширення трохи міняється по сезонах, хоча моржам не властиві настільки далекі міграції, як деяким іншої ластоногим. Узимку моржі живуть трохи південніше, ніж улітку, і далі від берегів. Навесні в міру руйнування прибережних льодів вони наближаються до берегів і тримаються на плавучих льодах. Так буває й улітку. Чисельність звірів, що залягають на льодах, досить мінлива. Дорослі самці звичайно лежать групами в 10-20 звірів і більше. Самки часто утворять більші залежання – до 100-200 особин, але бувають і дрібні скупчення – по 10-15 звірів. Для залягання моржі звичайно вибирають великі, багаторічні льоди. Щільність залягання їх на льодах велика, тому що звірі прагнуть до концентрації, і буває, що вони перевантажують один кінець крижини, у силу цього опускающийся частково у воду, хоча інша частина крижини зовсім вільна.
Стадність у моржів проявляється й в інших формах. Потривожені чим-небудь, вони йдуть у воду майже одночасно й тримаються там дуже скученно.
Наприкінці літа частина статевозрілих самців виходить на берег, де на галькових обмілинах утворить залежання. У цей час берегових лежбищ залишилося мало, вони збереглися переважно в Чукотського півострова, на острові Врангеля, у дельті ріки Лени. Чисельність звірів, що залягають, також скоротилася. На лежбищах бувають десятки, сотні й лише на деяких лежбищах тисячі звірів.
Дотримуючи обережності й сообразуясь із напрямком вітру, можна підійти до лежбища на 1—2 м. Моржі бачать погано, але нюх їх гостро. От як описують В. М. Белькович й А. В. Яблук про в (1960) одне з найбільших: у світі лежбищ, розташоване на косі Руддера, на півночі Анадирского затоки:
«Наближаючись до лежбища, уже за кілька кілометрів (у гарну погоду) можна побачити ворухливу масу рожево-коричневих туш… Далеко навколо розноситься неумолчний шум, а від постійного переміщення звірів у повітрі коштує дрібний пил. Удень і вночі на лежбище тримаються тисячі моржів. По самих приблизних підрахунках, тут їх не менше 3000-4000. На відстані 50, а те й 100 м від води весь берег зайнятий лежачими впритул тваринами… У море біля лежбища на відстані декількох сотень метрів також постійно тримається багато моржів. Одні з них вилазять, інші, навпаки, ідуть у море, треті сидять нерухомо в прибійній смузі кілька годин підряд, і кожна хвиля, що набігає, окативает їх з головою піною й бризами.
От швидкими і якось зненацька легкими й моторними рухами з води вилазить великий морж. Не знаходячи вільного місця, він піднімається на спини лежачих перед ним тварин, розштовхуючи їх, наносячи праворуч і ліворуч удари іклами, намагається пробитися до краю лежання, подалі відводи, де звірі лежать не так щільно. Потривожені ним звірі звичайно відповідають незлобними ударами, але іноді виникають і запеклі бійки.
Сплять моржі в найрізноманітніших позах: на спині, на боці або на череві, зануривши ікла майже дощенту в гальку або пісок».
Моржі харчуються на мілководдях (до глибини 40—50 м), добуваючи переважно донних двостулкових і брюхоногих молюсків, а також хробаків і ракоподібних. Дуже рідко поїдають вони рибу. У шлунках моржів лише іноді знаходили залишки птахів і шматки тюленьей шкіри із салом.
Розмножуються дуже повільно. Статевозрілими стають не раніше чим у п’ятирічному віці. Більшість самок народжують не щорічно. Уважають, що в тихоокеанського моржа щорічно плодиться близько 5% самок. Приблизно такий же відсоток самок народжує один раз у два роки. Більшість же плодоносить один раз у три або навіть чотири роки.
Двійні в моржів дуже рідкі. Молочна годівля триває не менш року, тому що харчування донними організмами можливо лише при наявності досить довгих іклів, які розвиваються тільки на другому році життя.
Спарювання буває у квітні — травні. Гаремів, як в ушатих тюленів, не утворять, але бійки між самцями – явище звичайне. Вагітність триває 330-370 днів, і народження дитинчат відбувається приблизно в ті ж строки, що й спарювання. Дитинчата тримаються з матерями біля двох років. Добре відома більша прихильність самки до дитинчати. Указують, що при будь-якій небезпеці вона не йде із крижини, якщо дитинча не може зійти у воду. При наближенні людей вона допомагає йому наблизитися до краю крижини, обережно підштовхуючи до води. Дитинча, рятуючись від небезпеки або устав плавати, улазить на спину матері.
Господарська цінність моржа досить значна. У СРСР видобуток моржа дозволений тільки корінному населенню Чукотського національного округу й північних районів Якутської АРСР. М’ясо й жир використаються як харчові продукти, а шкіра йде на різні вироби, зокрема для виготовлення обшивання вельботів.