СІМЕЙСТВО БАМБУКОКРИСИНИЕ (RHIZOMYIDAE)

Поєднує 18 видів гризунів, яких групують в 3 роди. Всі бамбукокрисиние характеризуються щільним кремезним тілом з короткими й сильними ногами, пристосованими до риття. Більші жовтогарячі різці надають звіркам досить злісне вираження. Розміри тіла коливаються в різних видів від 16 до 46 див, хвіст короткий – 5-15 див. Тіло покриває густе й м’яке хутро, у якому майже сховані маленькі вуха й вічка. У всіх бамбукокрисиних буває по 16 зубів, але в деяких видів немає останньої пари корінних, а в інших – пари предкоренних. Поширені в Південно-Східній Азії, а також у Східній Африці. Викопні залишки видів цього сімейства знайдені в Європі у відкладеннях верхнього олігоцену, в Африці – від плейстоцена до сучасності, в Азії – починаючи з міоцену. По гематологічних ознаках африканські види дуже близькі до видів сімейства мишачих (у вузькому змісті).
Всі бамбукокрисиние — гарні копальники. Вони харчуються підземними органами рослин, а також плодами, насіннями й зеленими пагонами. Їхній спосіб життя багато в чому подібний з таким американських гоферов, на яких вони дуже схожі. Біологія багатьох видів не вивчена.
Бамбукові пацюки (рід Rhizomys)— найбільш відома група видів, що нараховує трьох представників. Фарбування хутра в усіх може помітно змінюватися від червонуватої й рудувато-сіркою до коричнювато-сіркою. Більші жовтогарячі різці видні навіть при зімкнутих губах, вуха й очі маленькі. Самий великий вид – гігантський бамбуковий пацюк (R. sumatrensis): тіло довжиною 40-50 див, хвіст – 15 див. Два інших види менше (довжина тіла 25-35 див).
Гігантський бамбуковий пацюк має саме широке поширення. Тільки вона проникнула на острів Суматра, а крім того, зустрічається в Ассамі, Бірмі, Індокитаєві. В останніх трьох районах водиться R. sinensis, а в Північній Бірмі й Південному Китаєві – R. pruinosus. Улюблене місце перебування всіх бамбукових пацюків – заросли бамбука в гірських лісах на висоті від 1200 до 4000 м над рівнем моря. Вище 3000 м росте лише бамбук і чагарники.
Більшу частину життя бамбукові пацюки проводять у своїх підземних ходах, які вони увесь час розширюють і подовжують, користуючись для цього короткими сильними лабетами й потужними різцями. Основа їхньої їжі – підземні пагони кореневищ бамбука. По ночах звірі виходять назовні в пошуках плодів, насінь, зелених трав і листів. Ці гризуни славляться як гарні їдці, здатні знищити масу корму. У місцях їхнього перебування по ночах можна чути своєрідне бурчання, що видають бамбукові пацюки, що поспішають набити шлунки молодими соковитими пагонами.
Через 21 день вагітності в гнізді із трави в одному з отнорков з’являються 3—5 немовляти. Перші дні вони сліпі й безпомічні, але дуже незабаром (набагато швидше, ніж у дійсних пацюків) дитинчата прозрівають і стають самостійними. Початок розмноження присвячений до кінця грудня.
У роді канномисов (Gannomys) канномис (С. badius) — єдиний вид. Загальний вигляд звірка подібний з іншими представниками сімейства.
Довжина тіла 17—26 див, хвоста близько 7 див. Хвіст майже голий, тіло ж покрите дуже густим і м’яким хутром. Ареал охоплює Непал, Ассам, Бірму, Таїланд.
Гризун віддає перевагу трав’янистим ділянкам і ліси, іноді поселяється на плантаціях сподіваючись, де може сильно шкодити по своїй невгамовній схильності безперервно копати у верхніх шарах ґрунту довгі ходи. Ночами виходить назовні зі своїх підземель. Спосіб життя подібний з бамбуковими пацюками.