СІМЕЙСТВО ЛЕТЯГОВИЕ (PTEROMYIDAE)

До сімейства летягових ставляться гризуни, близькі до сімейства білячих, але, що відрізняються від них наявністю шкірястої перетинки між передніми й задніми кінцівками. Ця перетинка покрита вовною й служить для планіруючого польоту в повітрі.
Перетинка при польоті розтягується на розставлені в сторони лабетах. Від зап’ястя відходить серповидная кісточка або хрящ, що підтримують передній край перетинки. Хвіст служить як гальмуючий орган при посадці летяг на дерево. Максимальна дальність польоту в різних летяг може досягати 30-60 м. Під час польоту летяги можуть зміною положення хвоста й перетинки міняти напрямок польоту. Перед посадкою на стовбур дерева звірок гальмує хвостом і переходить у вертикальне положення, зручне для посадки на всі лабети.
Як тільки летяга причіпляється до стовбура дерева, те відразу ж, не оглядаючись, перебігає по стовбурі на протилежну сторону. Це виручає звірка, якщо слідом за ним женеться пернатий хижак.
Зубов у летяг стільки ж, скільки в білок. Мордочка більше закруглена, вуха більше короткі, а ока набагато крупніше, ніж у білок, що пов’язане із сутінковим і нічним способом життя летяг. На передніх лабетах у них по чотирьох, а на задніх – по п’ятьох пальців. Всі пальці збройні міцними, гострими, загнутими пазурами – це забезпечує летяго-вим більшу спритність і швидкість руху по стовбурах і галузям дерев. Вовна в летягових пишна, м’яка й шовковиста, однак шкіра дуже неміцна, тому шкурки летяг мають дуже мале господарське значення.
Типове місцеперебування летяг — хвойні й змішані ліси, де вони проводять все життя на деревах, лише зрідка спускаються на землю й тут виявляються набагато менш моторними й спритними, ніж серед галузей. Як місця нічлігу летяги використають дупла дерев, кинуті гніздові дупла дятлів, гайна білок, південні види – також прогризені кокосові горіхи. У цих же гніздах летяги влаштовують запаси їжі на несприятливу пору року. Харчуються летяговие бруньками, листами, горіхами, плодами, нерідко поїдають дрібних комах.
У гніздах летяги народжують один або два рази в рік по 2—4 дитинча. Живуть летяги до 13 років.
У сучасній фауні миру відомо 36 видів летяг, поєднуваних в 13 пологів. Вони поширені в Північній і почасти в Центральній Америці, на північному сході Європи, у Північній, Східній і Південній Азії.
Самий великий вид — тагуан (Petau-rista petaurista), що досягає довжини 60 див, із хвостом довжиною до 63 див, маса до 1, 4 кг.
Тагуан пофарбований у сірувато-чорний цвіт зверху, з коричневими боками й із сіруватим черевом. Хвіст чорного цвіту. Тагуан живе в густих гірських лісах Східної ІНДІЇ, Бірми й Цейлону. Харчується він майже винятково листами дерев і будує з гілок і листя гнізда на деревах. Гнізда ці досягають метра в поперечнику. Тагуан – рекордсмен серед летяг по дальності польотів: він може пролітати відстань до 60 м.
Скельна летяга (Eupetaurus cinereus) посідає друге місце по розмірах після гігантської летяги. Вона має довжину до 46 див і хвіст до 56 див. Шерстний покрив скельної летяги густий і довгий. Підошви її ніг також опушені. Скельна летяга живе в горах Північно-Західного Кашміру, де часто ширяє серед скель.
У нашій країні живе один вид цього сімейства — звичайна летяга (Pteromys volans) — невеликий гризун, ледве дрібніше білки, довжина тіла його 14— 21 див, а пухнатий хвіст до 14 див. Зверху звичайна летяга ясно-сірого цвіту з коричнюватим відтінком, а знизу – білувата. Зимова вовна особливо пишна, шовковиста, чисто-сіра.
Звичайна летяга поширена в Північній і Східній Європі, по всьому Сибірі, крім північних її районів, і на Далекому Сході. Вона населяє хвойні й змішані ліси, де годується гілочками, бруньками й насіннями дерев, а також грибами і ягодами. У північно-східних частинах ареалу взимку летяга змушена харчуватися майже винятково бруньками модрини. На зиму в спячку вона не впадає, але сильно морозні дні проводить у гнізді, використовуючи запаси корму, зроблені ще влітку. Летяга будує свої гнізда в природних дуплах дерев, у гніздових дуплах дятлів, а іноді в ущелинах скель. Самка приносить раз у рік, у червні – липні, 2 – 4 дитинчати.
На островах Кюсю й Хондо поширена японська летяга (Pteromys momonga), дуже схожа на звичайну летягу.
Американські летяги (Glaucomys volans й G. sabrinus) населяють змішані й хвойні ліси, харчуються насіннями, горіхами, різними плодами, а також ягодами. Зелені вони не споживають. При нагоді поїдають комах, а в дуплах іноді поїдають пташеняти. Американські летяги приносять по двох калу в році, до 4 дитинчат у калі.
У Південно-Східній Азії поширені ще кілька видів невеликих летяг. Серед них заслуговує згадування сама маленька з них – карликова летяга (Petaurillus hosei), довжиною всього 7-9 див, із хвостиком до 4 див довжиною. Вона живе на Калимантане.