СІМЕЙСТВО ЗЕМЛЕКОПОВИЕ (BATHYERGIDAE)

Невеликі й середні розміри гризуни (довжиною 8—33 див), звичайно з дуже коротким хвостом. У будові черепа й усього тіла ясно проявляється пристосування до риття й життя в норах. Очі й вуха в більшому або меншому ступені скорочені. Всі кінцівки п’ятипалі. Зубна формула:
В тенелюбов (рід Heliophobius) у кожній половині щелепи до 6 кутніх зубів. Таким чином, у тенелюбов загальне число зубів досягає 28- винятковий випадок у загоні гризунів взагалі! Різці в землекопових величезні, причому корінь верхньої пари доходять назад до самих кутніх зубів.
Викопні залишки представників цього сімейства відомі з олігоцену Монголії. Близько 11 сучасних видів землекопових поєднуються в 5 пологів.
Пескорои (рід Gryptomys) з довжиною тіла 8—33 див, хвоста —1—7 див; фарбування різноманітна, від жовтуватого, сіро-коричневого й до чорнуватого цвіту. Звичайно на потилиці добре помітно світла пляма
Живуть пескорои по всій Африці до півдня від Сахари, крім областей, зайнятих тропічними лісами. Систематики описали близько 50 різних форм пескороев, однак виділення у видовий ранг заслуговують лише близько 5. Найбільш відомі готтентотский пескорой (Cryptomys hot-tentotus) і великий пескорой (С. zechi).
Пескорои предпочитают відкриті ландшафти з піщаним субстратом. Свої нори вони риють звичайно на глибині 10-20 див, лише в дуже пухкому ґрунті – до 50 див від поверхні. У розгалужених підземних ходах є гніздові камери й приміщення для кормових запасів. Хід вони риють передніми лабетами й потужними різцями, а сритую землю відкидають назад задніми ногами. Коли пескорой виштовхує пробку виритої землі, то вона нерідко стирчить зовні на зразок мініатюрного термітника.
Харчуються пескорои коріннями й цибулинами різних рослин, зокрема цибулинами одного виду іриса, що вважається отрутним для домашньої худоби. На околицях нори вони іноді поїдають квіти різних алое, із тваринних кормів їдять дощових хробаків.

* * *

Капский грабар (Georychus capensis) — порівняно великий гризун (до 33 див довжиною), з дуже коротким хвостом, пишною й густою вовною. Фарбування його яскрава – біла мордочка контрастує із чорним чолом й «окулярами», на потилиці біла пляма, вуха облямовані білими, а під вухами – яскраво-жовті плями

Розповсюджений у Південній Африці.
Голий грабар (Heterocephalus glaber) — маленький звірок (довжиною всього 8—9 див), із хвостом 3—4 див, масою лише близько 40 р. Волосяний покрив майже відсутній. Очі малюсінькі. Вушних раковин немає.

Живе в саванах і напівпустелях Сомалі.